У 2017 році син волинянки Ольги закінчив військове училище в Омську і залишився служити в армії рф.
Читайте також: Відома волинська інфекціоністка йде з посади
Востаннє син виходив на зв’язок з мамою в березні, однак не зізнався їй у тому, що воює проти рідної країни. Контррозвідники зафіксували, що він воює зараз на Херсонському напрямку у складі збройних сил рф. Материнському серцю складно повірити, що син прийшов на рідну землю вбивати українців. Тому вона просить сина скласти зброю та не воювати проти мирних і безневинних людей – йдеться у сюжеті Фактів ICTV, передає ВСН.
«Якби знати, де він, якби було, де крила купити… Купила би і полетіла… Полетіла б до нього, щоб розказати усю правду про війну», – зі сльозами на очах каже жінка.
«Старший у мене син електрик, середній – повар, а цей з дитинства мріяв стати військовим. Коли баба його померла, думав, що вже і не поступить, адже саме баба збирала свої пенсії, щоб оплатити навчання внука. Але на похорон приїхала сестра і от вона і забрала його до себе. Діма довго думав, але десь в середині вересня прийшов зі школи і каже, що все дістало і їду туди», – пригадує мати.
Тоді вона, стистнувши зуби, брала квитки на потяг сина. З Бреста до Новосибірська їхати було три доби… Усі ці дні жінка так хвилювалася, що навіть спати не могла. Вже там хлопця зустріли рідні.
У 2013 році хлопець вступає на військове навчання у росії. Коли ж закінчив його – в Україні тривала вже війна. Попри це, мати змогла поїхати на випускний до сина.
Згодом його відправили на службу до Південної Осетії. Пізніше був Владикавдаз, а вже потім почав виїжджати і у відрядження до Криму. Жінка зізнається, що востаннє розмовляла з сином наприкінці березня.
«Я ж думала, що він дійсно ходить десь по росії. Те, що він вже на українській землі, навіть подумати не могла. Коли мені про це сказали, було дуже боляче… Я тільки сама себе питаю: що ж у нього зараз в душі, що у його серці? На що його там налаштували? Якщо він залишився таким, яким я його пам’ятаю, то боюсь, аби він нічого собі не заподіяв… » – додає мати.
Жінка пригадує, що на випускому ще поцікавилася у сина, чому обрав службу в Південній Осетії, коли можна бути ближче – Ростав на Дону чи Крим. Тоді хлопець відповів: «Мамо, а якщо війна? Якщо мене змусять воювати, куди йти – на Андрія і Петю, чи на вас? Я поїду, щоб бути далі звідси». Ці слова і досі краять серце жінки…
Волинянка додає, що про те, що нині відбувається між росією та Україною, її син має знати. Адже давно вже ходить містами України – був і в Запоріжжі, і в Харкові. Сьогодні вона би віддала усе на світі, аби тільки побачити його, поговорити з ним, почути його.
А тим часом інший син волинянки Петро захищає Україну від російських окупантів.
«У перші дні, коли Петра мали забирати десь під Харків, серце розривалося від болю. Адже, не дай Боже, там по ту сторону і мій Діма? От як вони – два брати? Що вони будуть робити…».
Читайте також наші новини у Facebook
