Найдовший рейс камінь-каширця, моряка далекого плавання Сергія Маковецького тривав цілих два місяці. А свою крайню подорож шістдесятирічний земляк здійснив чотири роки тому під прапором грецької компанії. Його судно прямувало із найбільшого порту в Латинській Америці — Сантос до Африканського Сомалі.
Читайте також: Герой навіки вдома: на Волинь «на щиті» востаннє повернувся загиблий штаб-сержант Віктор Головій-Хмеляр. Відео
Про це пише газета Полісся.
Сергій Маковецький зумів втілити свою юнацьку мрію в життя: він став моряком. Безумовно, що для нашого регіону, це досить непересічна професія, втім бажання опанувати справу, що відкривала перед ним нові горизонти, виникло після того, як його однокласник вступив до морехідки. Робота мореплавця давала можливість побачити, як живуть люди в далеких країнах, вабила романтиків океанів та дозволяла, зокрема, заробити грошей. Наш земляк розпочав морську кар’єру у 1986 році, коли вступив у морехідне училище в Миколаєві, відтоді борознив простори океанів та морів аж чверть століття.
На початку кар’єри пан Сергій змірював води на Далекому Сході, в українському Криму. Працював матросом другого класу (днювальним), передусім займався прибиранням судна. Пізніше був мотористом в машинному відділенні суден.
— Коли вперше ступив на борт пароплава, боцман одразу дав мені наряд: наказав узяти напилок і наточити якір, — посміхаючись згадує про своє бойове хрещення досвідчений моряк. — Це був, звісно, жарт для новачків, втім я ще раніше наслухався від старших колег про своєрідні традиції приймання новоспеченого матроса на судно, тому відказав йому щось дотепне в цьому ж дусі. Натомість навздогін отримав ще одне завдання — відполірувати трюм. А за гарно виконану роботу, згідно з традицією на флотах світу, старший за рангом запропонував мені винну порцію — 200 грамів, — ділиться, здавалося ще свіжими спогадами мореплавець.
Читайте також наші новини у Facebook
