Cергій Мироненко зумів із перших акордів зачарувати глядачів та тренерів телевізійного шоу «Шанс» і «X – фактор».
Відтоді його популярність серед шанувальників якісної музики стрімко зростає.
Розкриваючи чимало таємниць, артист розповів журналістам Волинь infa про власний творчий шлях до успіху, реалії війни та стосунки з Іриною Білик.
Чим приваблює волинська публіка?
Захоплює колорит. Зізнаюсь, я щоразу нервуюсь, адже переймаюсь, як саме слухачі налаштовані та як сприймуть. Нині ми переживаємо усі нелегкі часи, проте я як артист намагаюсь робити ксе можливе, аби люди трішки відволіклися.
Коли охочі приходять на наші концерти з усмішкою – я радію.
Чи надала війна Вам творчі поштовхи?
Відколи почалася війна, я вступив добровільно до ТрО разом зі своїм братом. Зауважу, що полишати Україну я не збирався і не збираюся нині.
Повернувшись з Києва, брат запропонував допомагати бійцям, зокрема 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді. До слова, чимало побратимів входять до складу цієї бригади. Відтак, я забов’язаний підтримувати воїнів.
Варто зазначити, що існує чимало диванних коментаторів, які можуть написати мені: «іди воюй». На мій погляд, спершу той чи інший має дізнатися, що я роблю. Утім, я доказувати подібних людям буду лише ділом.
В Україні 2 лютого вшановують пам’ять Андрія Кузьменка – відомого українського співака, шоумена, продюсера, лідера гурту «Скрябін». Пригадайте найяскравіший спогад пов’язаний із Кузьмою?
Андрій – мій перший наставник. Я досі з особливим трепетом співаю його відому пісню «Мовчати». Для мене це честь співати його пісні.
Пригадую, як він мені щоразу промовляв: «Сєрий, будь просто нормальним. Я тебе прошу. Залишайся таким, яким ти є!».
Я вдячний йому за його щирість. Також я полюбляв слухати від нього анекдоти.
У Луцьку встановили пам’ятник Кузьмі. Чи відомо Вас про це?
Так звісно! Це дуже круто. На мій погляд, воно так і має бути.
Ви учасник багатьох телевізійних проєктів. Чи хотіли би Ви зайняти суддівське крісло, оцінюючи виконавця?
Можливо.
Що порадили б початківцям, які вирують у музичній індустрії?
Вірити у себе та у команду. Адже артист не зробить нічого сам, не «потягне». Відтак, потрібна команда, яка допоможе «іти напролом».
Спільно з народною артисткою Іриною Білик ви створили творчу колаборацію.
З Іриною ми знайомі давно. Подекуди пересікалися на концертах. Утім, я не міг уявити про майбутню колабрацію.
Пригадую, як мій друг Орест Галицький зателефонував і попросив аби я терміново заїхав на студію. Коли я відчинив двері у студії – побачив Ірину, яка запитала мене про пісню.
«Привіт, а це ти співаєш те, що мені щойно ставив Орест?» , – запитала мене в той момент Ірина Білик.
Відтоді артистка запропонувала мені створити спільну музичну композицію.
«Я дуже давно не співала у дуеті. У мене є пісня, якій вже понад 6 років», – зазначила Білик.
До слова, текст пісні «Відпусти» написала Ірина Білик.
Усі вважають, що ми перебуваємо у відносинах. Зауважу, що ми – справжні друзі. Тішить, що між нами існує проста дружня любов.
Ваші концерти мають волонтерську ціль. Розкажіть детальніше про це.
Більше 127 благодійних концертів було реалізовано. Ми постійно збираємо кошти на гуманітарну допомогу, дрони, авто, тощо. Вже 38 автомобілів ми мали можливість відправити для наших бійців. Крім цього, ми також надали спеціалізовану автівку, яка має назву «Термос».
Побажання волинянам?
Міцного здоров’я, терпіння, витривалості та перемоги!
