Як стало відомо, загиблому волинському воїну Зімичу Дмитру присвятили вірш.
До слова, автор поезії – Mykola Savchuk
Читайте також: Небесне військо поповнюється душею Героя з Полісся. ФОТО.
Ми відсутність твою поміж нас полічили роками,
Як пішов в засвіти вже сумуємо ми цілий рік.
Ще тепляться ті речі, яких ти торкався руками,
А без тебе цей рік розтягнувся у часі на вік.
Вже й поля віддали урожай і очистили лоно,
Нові зерна засіялись в грунт і на світ проросли.
І цілющим нектаром бринить винограднеє гроно,
А від тебе, мій братику, вісточку не принесли.
Тільки в грудях, буває, озвешся ти голосом дивним,
Ніби перебираєш по струнах душевного раю.
Таким лагідним звуком, до болю знайомим, зазивним,
Я в хвилини такі ніби перли небесні збираю.
Золоті арабески невдовзі загасить і осінь,
На посівах озимих морози поставлять шатро.
Та завжди буде чутний мені голос твій через просинь,
Ніжний, тихий: Я з вами, сестричко! Я – Зімич Дмитро!
