Нині гостро стоїть питання безпеки у волинських громадах. Адже до децентралізації при деяких сільських радах працювали пожежні станції. Та не всі вони отримували достатньо фінансування та технічної підтримки. Тож на Волині одними із перших в Україні запрацювали добровільні пожежні дружини за польським зразком.
Зокрема, на базі Жидичинського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, що знаходиться в Луцькому районі, започаткували роботу команди місцевої пожежної охорони.
Офіційно її створення було прийнято рішенням Луцької міської ради наприкінці вересня 2023 року.
Тоді до осередку рятувальників долучилися монахи та місцеві жителі Жидичина. Усього рятувальників-добровольців – семеро.
Зараз чоловіки проходять навчання від працівників Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Волинській області та готують пожежний автомобіль до роботи.
Про всі подробиці створення та роботи пожежної охорони Жидичина дізнавалася кореспондентка Район.Життя.
У ДСНС області розповідають, що досвід пожежних дружин запозичили у польських колег.
«Подібні пожежні формування ̶ це перейнятий досвід у польських колег, який успішно інтегрують в українську систему. Є затверджені відповідним міністерством України документи. У нас є співпраця з поляками. Наших земляків-добровольців відправляють на навчання з польськими добровольцями. Також поляки допомагають нам різною технікою, спеціальними засобами для рятування. Саме для добровільних пожежних охорон європейські колеги, через різні міжнародні організації передають певне обладнання. І ми своєю чергою стараємося запроваджувати у кожному районі добровільні пожежні команди», – коментує начальник Луцького районного управління ГУ ДСНС України у Волинській області Руслан Безека.
У Жидичинській громаді подібне формування має всі шанси стати одним із перших на Волині.
Читайте також: Штурми не припиняються ні вдень, ні вночі: в Авдіївці тривають бої четверту добу без перерви
«На базі Жидичинського монастиря дружина лише починає функціонувати. Вони навчаються та вливаються у процес роботи. Тому у них все попереду. Подібну ідею на Рівненщині вже втілив виконувач обов’язків керівника Державної служби з надзвичайних ситуацій у Волинській області Сергій Демидюк, коли працював начальником районного управління в Рівному. А вже з його ініціативи ми почали створювати добровільні пожежні команди, адже він був з ними знайомий», – розповів Руслан Безека.
Він додає, що добровільні пожежні команди створюють з метою надання допомоги пожежно-рятувальним підрозділам під час різних надзвичайних ситуацій.
«Села Жидичинського старостинського округу є одні із найвіддаленіших від підрозділів ДСНС, тому з метою компенсації часу та надання оперативнішої допомоги населенню вирішили створити добровільну пожежну команду у Жидичинському монастирі. Також немало важливим є те, що там є ченці, які на постійній основі проживають у монастирі, тому вони завжди зможуть оперативно відреагувати на надзвичайну ситуацію», – каже рятувальник.
Очолює новостворену пожежну дружину благочинний монастиря, ігумен Сильвестр (Громик). Ідея ж створення команди належить керівнику Державної служби з надзвичайних ситуацій у Волинській області Сергію Демидюку її реалізовували завдяки спільним зусиллям рятувальників, керівництва Луцької міської ради та безпосередньо самих священнослужителів.
«До нас у монастир приїхав виконувач обов’язки керівника Державної служби з надзвичайних ситуацій у Волинській області Сергій Демидюк. Він започаткував таку дружину у Рівненському Свято-Гурбинському монастирі, коли займав посаду керівника на Рівненщині. З цією пропозицією він звернувся до намісника нашого монастиря отця Костянтина (Марченка). З цього моменту й розпочалася наша співпраця», – пригадує ігумен Сильвестр.
Волинські рятувальники передали у монастир пожежний автомобіль зі спорядженням та формою.
«Нас укомплектовували в обласному ДСНС. Вони надали автомобіль. Дещо частково допомагає Луцька міська рада. Наприклад, придбати бензопилу. В основному за це відповідає виконком міської ради. Усі запити на допомогу до комплектації відбувалися через територіальну громаду. Ми писали заяву через старосту Галину Матвіюк, аби нам допомогли у доукомплектації. Зараз головне завдання – це доукомплектувати автомобіль, аби він був готовий до виконання завдань. Це авто зняли з резервів. Оскільки його довго не використовували, воно потребує додаткового огляду і заміни деяких деталей», – пояснює ігумен Сильвестр.
Учасниками добровільної команди зголосилися стати троє ченців та четверо місцевих. Та у планах мають розширювати команду, адже сталої кількості учасників немає, а всім премудростям роботи навчають рятувальники. Тож, чим більше добровольців долучиться, тим ефективнішою стане робота.
Нині гасити пожежі зголосилися ієромонах Феодосій (Воробей), ієродиякон Полікарп (Мальцев) та ігумен Сильвестр (Громик). Серед жителів Жидичина – це Юрій Чвіль, В’ячеслав Коришко, Валентин Кузьмінський та Ігор Химиця.
«Учасників дружини підбирали на добровільних засадах. Частина – це ченці із нашого монастиря та кілька жителів села Жидичин. У команди немає якоїсь певної кількості учасників. Зараз нас сім чоловіків та надалі ми хочемо розширятися. Чим більше, тим краще. Долучитися до команди може будь-хто і навіть зараз. Для комунікації ми створили групу у вайбері. Це для того, щоб координувати наші дії та навчання», – продовжує Сильвестр.
Він зазначає, що команда готова вчитися стільки, скільки буде потрібно.
«Ми розмовляли з хлопцями, які нас навчали, то дійшли висновків, що навчатися треба постійно, адже кожна ситуація не є стандартною. Одне із найцінніших знань – це те, як надавати першу домедичну допомогу, як витягнути потерпілих з вогню, які перші медичні засоби застосувати. Та, в основному, ми більше працювали все-таки з технікою: гасіння, правильний підхід, як розмотувати рукави, правильно розкладати, щоб їх не пошкодити. Тобто, ми повинні вміти правильно технічно виконувати поставлені завдання», ̶ розповідає Сильвестр.
Не зважаючи на загальні вміння, які повинен засвоїти рятувальник, за кожним членом команди закріплені й певні обов’язки.
«Валентин Кузьмінський ̶ це водій, відповідно він контролює при пожежі подачу води. Група складається із трьох людей, які працюють на «рукавах», та помічників, вже дивлячись по ситуації», – продовжує Сильвестр.
Обов’язки у команді учасники розподіляли під час навчання.
«У нас було три навчання, які раніше для нас проводили працівники ДСНС. Вони приїжджали в монастир своєю машиною. Ми вчилися розмотувати рукави, гасити пожежі, заправляти автомобіль водою. А далі дивилися, хто і наскільки швидко яку роботу може виконати. Адже все йде на час, буквально на хвилини. Основна функція таких пожежних частин допоміжна. Перед нами стоїть завдання приїхати на місце надзвичайної події й дати час основним силам приїхати. Ми не даємо можливості вогню поширюватись», – пояснює ігумен.
Наступні етапи навчання відбуватимуться на навчальній базі волинських рятувальників. Поки учасники дружини на виклики не виїжджали.
«Зараз ми доукомплектовуємо автомобіль, деякі ремонтні задачі закриваємо. І вже тоді нас повністю укомплектованих поставлять в стрій», – розповідає Сильвестр.
Команда виїжджатиме на виклики у Жидичин, Кульчин, Небіжку, Клепачів та Озерце.
«Дзвінки із сіл спочатку йдуть на Луцьк, а вже там визначають кого викликати», – пояснює ігумен Сильвестр.
Також, чернець зазначив, що учасники дружини за свою роботу не отримують платні.
«Учасники дружини не отримують зарплату. Це є суто добровільне формування. У нас попередньо складена угода із Луцькою міською радою, вони погодилися допомагати. Умовно, ми пишемо запит на певну кількість пального і нам його дають. Те саме стосується й ремонту автомобіля. Бак в авто 30-літровий і вже відповідно від того, куди ми їдемо, й відштовхуємось. Адже техніка не нова і багато «п’є», – пояснює Сильвестр.
Про роботу на загальних засадах та стереотипи, які стосуються монашества, чоловік розповідає по-філософськи.
«Добровільно такі теми розвивати досить важко, адже байдужість людська багато чого розбиває. Але для цього є монастир, який буде спонукати у таких добрих і хороших справах. І насправді все можливо, було б лише бажання. У людей склався такий стереотип, що в монастирі повинні лише молитися. Насправді ж, монашество покликане до служіння своїм людям та своїм ближнім. Так само, як і пожежна частина, ми служимо людям. Добровільно ми йдемо служити людям і навіть цим являємо з собою Христа», – підсумовує керівник групи, ігумен Сильвестр.
Читайте також наші новини у Facebook
