Командир роти вогневої підтримки Володимирського батальйону Волинської бригади тероборони пан Андрій має псевдо «Санта».
Читайте також: «У 90 років вирішив, що вже час вийти на пенсію»
– Цей позивний «приклеївся» до мене в перші дні широкомасштабного вторгнення. Хоча борода у мене тоді була ще зовсім коротенькою – і аж ніяк не сивою, – усміхаючись, розповідає командир РВП.
У цивільному житті чоловік був успішним «айтішником», очолював відділ технічної підтримки у великій міжнародній компанії. Проте у вирішальний для держави момент не вагаючись став до лав ЗСУ.
Вдома на «Санту» чекає з Перемогою велика родина: батьки, дві сестри та п’ятеро племінників. А також його маленька власна сім’я – кохана дружина Світлана та чотирирічний син Максимко.
Пан Андрій вирізняється напрочуд життєрадісним темпераментом.
І стверджує, що інакше на війні просто не можна:
– Гумор (іноді навіть «чорний»!) допомагає долати труднощі. У нашій ситуації жартувати – значить жити!
Читайте також наші новини у Facebook