Днями стало відомо, що генерал Кирило Буданов став аспірантом Острозької академії, передає Рівне Вечірнє.
Ми запитали у експерта, рівненського професора Андрія Матвійчука для чого керівнику військової розвідки це навчання:
– Ситуацію зі вступом військових на навчання до університетів я розглядаю у декількох площинах. По-перше, очевидно, що для самого університету, це престиж. Однак у мене є великі сумніви, що ректор Острозької академії особисто телефонував Кирилу Буданову з пропозицією стати аспірантом. Більш за все, генерал Буданов знає досвід Валерія Залужного, який навчався в Острозькій академії на магістратурі. Більше того, Острозька академія має позитивну славу. По-друге, для чого військовим потрібно навчатися? Ми ж розуміємо, що той же Буданов точно не став аспірантом, щоб ухилитися від армії. Він молодий, перспективний чоловік, який замислюється над своїм політичним майбутнім. Завдяки пізнаваності та позитивному іміджу в нього є шанс стати політиком. Адже той реально боронить нашу державу, і після перемоги люди це пам’ятатимуть. На мою думку, навчання Буданова на аспірантурі є його інвестицією у своє політичне майбутнє. По-третє, багато наших військових вчаться, щоб бути освіченими. І це великий позитив для нашої армії. Якось один політичний діяч в обід по півгодини часу витрачав на написання книги. Хоч він був дуже зайнятою людиною, проте за два місяці книгу таки написав. Думаю, у генерала Буданова теж знайдеться певний час на написання наукової роботи. Звісно, що це буде нелегко. Але чисто теоретично це можливо. Науковцю початківцю завжди складно знайти фактичний матеріал для написання своєї роботи. Очевидно, що у Кирила Буданова більш ніж достатньо матеріалів, щоб зробити узагальнення та написати свою наукову роботу. По-четверте, йти вчитися це нормально. Наша держава уже оголосила, що боротиметься з ухилянтами. Але була виголошена хибна позиція, що в аспірантурі потрібно навчатися чоловікам до 30 років. У всьому світі прослідковується тенденція, коли чоловіки закінчували вищу школу й шли на виробництво. Однак з роками у них виникало бажання вчитися та розвиватися. Тоді вони йшли у науку й займалися викладанням. Це абсолютно нормально. І це вони робили не до 30, а після 30 років. Я особисто знаю людей, які починали в науці після 38-40 років. І ці люди стали потужними науковцями. Вік тут не важить ніякої ролі. По-п’яте, атестат доцента чи професора відкриває певні двері на майбутнє. Наприклад, Кирило Буданов розуміє, що не буде все життя начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Але з науковим ступенем у майбутньому той зможе працювати у системі військової освіти. З науковим ступенем у Буданова набагато більше шансів працевлаштуватися та викладати у державному закладі, де готують військових розвідників. Тому йти вчитися для Буданова – це зважене рішення розумної людини.
