У селищі Благодатне Нововолинської громади з початком повномасштабного вторгнення небайдужі жінки об’єдналися, аби допомагати військовим й зробити свій внесок в таку очікувану перемогу України. Так виникла волонтерська кухня «Господиньки», учасниці якої зранку до вечора готують смачні страви для наших захисників на передову.
Історію волонтерського проєкту розповіли на фейсбук-сторінці Герої свободи.
«Нас на початку війни звичайно, було більше, тоді були і переселенці, які нам теж допомагали. Ми були в приміщенні, де Будинок культури наш: саме там починали ліпити вареники, а тоді в травні в нас проводка просто не витримала тієї всієї напруги, від того скільки ми готували, і нас попросили, щоб ми шукали собі інше приміщення», – розповідає засновниця проєкту Інна Галяс.
Потім міський голова Нововолинська Борис Карпус виділив для волонтерської кухні приміщення колишньої Ощадкаси. Там жінки працюють зараз: готують для військових, далі з Нововолинська приїжджають волонтери, завантажують передачки й везуть їх на фронт.
На волонтерській кухні зараз вже є і духовки, і морозильні камери, але на початку війни там не було нічого.
«Спочатку ми все сунули з дому, що можна було: весь посуд, тому що у нас нічого не було. Потім вже під’єдналась наша Волинська міська рада, допомогла нам з духовкою: одну, потім другу. Камери нам купили люди прості, самотужки зібрали, що могли: якусь копійку. Добрі люди допомагали, хто що мав – каструльку, вилочку, ложечку – все стаскували», – згадує волонтерка.
Пані Інна Галяс каже, що обирати, яким підрозділам відправляти передачки, не можливо, адже — всі наші, всі однакові: «що 128-ка (бригада — ред.), що чотирнадцятка, що тридцять дев’ятка: наші волонтери їздять по всій лінії фронту, і передачі всі возять: один раз одним, другий раз другим. Військові переписуються з ними і вони вже знають кому везти»
«На один підрозділ у нас йде ціла бананова коробка: відро голубців, відро вареників, лоточок м’ясного набору, тобто ковбаска домашня і паштет, котлети смажимо — ось такий набір збираємо солдатам. І все це в замороженому вигляді, поки воно доїжджає, то не зіпсується і свіженьке все», – зауважує вона.
Інна додає, що і у їхній Нововолинській громаді воює дуже багато, а у їх селищі взагалі майже в кожній хаті є військовий:
«Колись був дзвінок нам з самої передової. Хлопці нам дзвонили, дуже дякували за підтримку, за все. Ми самі здивувалися, бо це так було неочікувано, бо їм ця підтримка дуже важлива. Деякі військові на ротацію приходили, то приходили до нас на кухню теж, і квіти дарували, і цукерки».
Водночас Інна Галяс каже, що зараз працювати важко: роботи багато, а донатів все менше, адже люди почали жити своєю буденністю, втомилися:
«Напишеш пост, попросиш гроші: люди дають. Не напишеш пост, не попросиш гроші, люди не дають. А гроші постійно треба, бо продукти дуже дорогі. Нам же ж треба все купити, повністю: і цибулю, і капусту, той же фарш. Буває 100 гривень хто кине, буває 500, хто тисячу кине, але це дуже рідко. В основному волонтерів просимо, які грузять у нас. Бо вони там і на машини збирають, і на запчастини, то в них там трошки більші донати».
Найнеобхіднішим продуктом для їхньої волонтерської кухні є фарш, з нього готують найбільшу кількість трав, і саме його купуватимуть на наступний великий донат.
«Сьогодні нам з Італії подзвонила наша знайома, вона там на заробітках, але теж весь час допомогає хлопцям, і на місці збирає гроші. От вона нам мала вислати 5 тисяч, то ми вже такі раді, бо фаршу треба. Зараз звісно важко, але ми ж теж не маємо права їх покинути: і просимо, і молимось, і кажемо: люди, треба пам’ятати, хто за нас своє здоров’я, життя віддає», – говорить волинянка.
Як благодійна їдальня, волонтери мають також годувати пенсіонерів, серед них і ВПО. Передачі майже кожен день, особливо багато роботи під час свят:
«Зараз от знову готуємо, а в понеділок передача на 8 підрозділів, у вівторок знову передача на 5 підрозділів, тобто у нас весь час щось закінчується і ми починаємо знову. Ми кожен день йдемо на роботу, і кожен день готуємо. Тільки субота неділя в нас вихідні можуть бути, а так кожен день мусимо працювати, того що хлопцям та дівчатам треба їсти».
Нещодавно “Господиньки” зареєструвались як благодійна організація, аби узаконити свою діяльність.
«Волонтери коли їдуть, передають передачку, то вони знімають відео, щоб це було показано людям, що воно дійсно їде туди, по призначенню. Бо люди хочуть звісно звіт мати, куди вони дають гроші», – розповідає Інна.
Каже: дуже приємно, коли їх роботу справді цінують:
«Ми і плачемо, як їм відправляємо, і приходять вони з тими букетами, і дякують нам, а ми кажемо «за що ж ви нам дякуєте», це ми дякуємо, що ви нас там оберігаєте, тому що це дуже важко. А вони нам кажуть: «ви молодці».
