56-річний волинянин Олександр Костюк пішов на війну добровольцем, служить у стрілецькому батальйоні, бійці якого зараз виконують завдання у Запорізькій області. Днями боєць відпросився у командування в короткочасну відпустку – на жнива.
В селі Клюськ на Ковельщині родина обробляє 150 гектарів землі. Поки Олександр на фронті – господарює дружина Тетяна.
Військовий каже: відпросився у десятиденну відпустку, бо мусить хоч декілька днів провести у полі і допомогти родині.
Зі слів Тетяни Костюк, вправлятися самій з великим господарством – важко. Спочатку, – розповідає дружина, – не все вдавалося, доводилося по кілька разів телефонувати до чоловіка.
“Якщо він господарював 18 років, то мені з нуля за півтора року не так легко. В нас ні агронома, ні завферми, ні бухгалтерів, тільки керовнік в одному обличчя”, – говорить жінка.
Урожай цього року хороший – каже Олександр. Не знімаючи військову форму боєць одразу пішов у поле, де достигає ріпак і пшениця, яку вже треба молотити.
“Заскучав. Там в цій формі ходжу і тут одразу на поле. Тут своє рідне і там також. Там війна, де потрібно бути і тут також”, – додає військовий.
Попри те, що побачив і обійняв рідних, – говорить боєць, – війна не відпускає: “Як командир взводу мені зведення йдуть, які я кожен день продивляюся. Парадокс, що радіємо коли поранений, бо не вбитий. Дуже усе там заміновано”.
