Сім’я захисника з Волині відчула цькування від односельців. Вони почули слова осуду через те, що, мовляв, якщо здався у полон – то зрадник.
Про цей випадок стало відомо виданню Район.Життя. Кореспондентка поспілкувалася із сестрою воїна, який перебуває у полоні. Вона погодилася розповісти деталі на правах анонімності, тож імена героїв змінені.
«Люди вчепилися до того, що він розмовляв російською»
Волинянин Станіслав перестав виходити на зв’язок 21 травня цього року. А через деякий час у російському телеграм-каналі з’явилося відео, з якого стало зрозуміло, що він у полоні. На цьому відео його запитували, чий Крим, як він ставиться до Московського патріархату та Києво-Печерської лаври й тому подібні речі. Хлопець відповідав російською мовою.
І саме за це деякі односельці назвали його зрадником і сепаратистом.
«Він російської мови досконало не знає, розмовляв дуже «корявою» російською, деякі слова взагалі смішно звучали. На питання, які йому ставили, губився, не знав, що сказати. Я добре знаю свого брата і бачу, що він там дуже наляканий. Запитали, чий Крим, і він відповів: «Мені все одно, чий Крим, я хочу жити». Також на відео видно, що воно нарізане і склеєне. Можливо були й заготовлені відповіді, може, його били, цього ми не можемо знати. І люди вчепилися до того, що він розмовляв російською і говорив такі речі. Мовляв, через це він сепаратист та зрадник», – розповідає сестра Олександра.
Жінка провела власне розслідування, щоб з’ясувати, за яких обставин її брат потрапив у полон. Знайшла контакти ротного, командира, побратимів.
Так дізналася, що на завданні разом із її братом було дев’ять людей. Їх обстріляли з важкої артилерії. Двоє чоловіків загинули, одного поранили, інших взяли в полон. І у тому російському телеграм-каналі опублікували відео не лише її брата, а й інших його побратимів, які озвучують подібні меседжі.
Сестра зверталася у всі органи, які займаються пошуком полонених: поліцію, СБУ, Національне інформаційне бюро (НІБ), Комітет Червоного Хреста, департамент соціальної політики, до волонтерів.
Але військова частина поки що не перекваліфікувала справу її брата зі статусу «безвісти зниклий» на «полонений», бо де саме зараз знаходиться Станіслав – інформації немає.
«Коли я дізналася, що деякі односельці таке говорять про мого брата, написала у групу нашого села у месенджері. Запропонувала попросити вибачення. То деякі люди вибачилися, а деякі ні. На одну жінку я навіть заяву в поліцію написала, щоб провели з нею профілактичну бесіду. І дільничний приїжджав до неї. До речі, її чоловік теж на передовій. І вона після цього прибігла ще з претензією – чому я до неї чіпляюся? Коли їй прямо сказала, що знаю, що вона говорила негарні речі про мого брата, та в очі мені повторила, що вважає його зрадником. Були ще такі люди, які говорили, що мій брат – не захисник, бо захисник той, хто помер. А він здався, значить, – не захисник і не герой. Ще одна жінка звинувачувала в тому, що всі повернулися, а мій брат нібито сам пішов здаватися. Це неправда», – стверджує Олександра.
На питання, як вона гадає, чому люди так відреагували, жінка каже про брак емпатії.
«Я думаю тому, що в них нерозвинена емпатія. Я, наприклад, у будь-якій ситуації ставлю себе на місце іншої людини, але не всі так вміють. Ви знаєте, мені не потрібна підтримка від людей, але такі слова почути… Мене це дуже сильно зачепило», – зізнається вона.
«Коли полоненому сказали говорити російською – він говорить російською»
Як розповіла психологиня відділення соціально-психологічних послуг Терцентру соціального обслуговування Луцької міської територіальної громади Ганна Саржан, людина в неволі знаходиться під постійним психологічним, а нерідко і фізичним, тиском.
Ганна працює з сім’ями військових, які зникли безвісти або перебувають чи повертаються із полону, тож знає про це не із книжок.
«Коли полоненому сказали говорити російською – він говорить російською. Коли йому сказали, що Крим російський – він це повторить. Адже в першу чергу йому потрібно вижити. Коли на тебе направлене дуло автомата – людина відчуває і стрес, і шок, й інстинкт самозбереження спрацьовує.
Дуже часто є певний сценарій, відповіді на питання попередньо пишуть. Декілька разів роблять «репетицію», а потім вже записують відео. Ролик переривається, склеюється, і невідомо, що відбувалося між цими паузами, що було після цього. Можемо лише здогадуватися», – каже психологиня.Фахівчиня вважає, що такі відео записують і публікують більше для російської аудиторії, щоб підтвердити свою неправдиву інформацію, яку вони несуть у ЗМІ. Щоб потім сказати: ось, дивіться, ми ж про це розповідали.
«Я хочу, щоб ви зафіксували найголовніший момент – військові не здаються у полон, а їх захоплюють в полон. Це дві різні речі. Дуже часто захоплюють у полон після контузії. А контужена людина наче під водою: нічого не чує, не орієнтується в просторі, не розуміє, що відбувається. Тому засуджувати тих, хто потрапив у російський полон, ні в якому разі не можна», – закликає жінка.
