Понад 30 років присвятив роботі в медицині лікар Любомльського ТМО Валерій Кучко.
Ім’я лікаря-невропатолога КНП «Любомльське ТМО» Любомльської міської ради добре відоме не лише кожному жителю міста, а й багатьом іншим на теренах колишнього Любомльского району, йдеться на сторінці медзакладу у фейсбуці.
До нього їхали за здоров’ям ті, хто має проблеми та захворювання головного, спинного мозку, периферичних нервів. Бо знають – завше отримають кваліфіковану медичну допомогу.
Народився Валерій Адамович 1963 року в селищі Головне, що на Любомльщині. У 1971 році батьки переїхали у село Гаївка тодішнього Шацького району, де щойно відкрився обласний санаторій «Лісова пісня», а молодому подружжю медиків запропонували роботу. Батько був завідувачем лабораторії, а мама – медична сестра.
У 1980 році Валерій Кучко вступив на навчання до Чернівецького медичного інституту, бо, зізнається у розмові, в родині медиків про інший вибір професії навіть і не йшлося. На останньому курсі навчання в університеті одружився з Любов’ю Адамівною, також студенткою медичного університету.
Після завершення навчання проходив інтернатуру у Волинській обласній лікарні, а вже опісля, у 1991 році, прийшов на роботу у Любомльську центральну районну лікарню на посаду лікаря-невропатолога. Сюди, у Любомль, і переїхало молоде подружжя.
У 2005 році Валерій Адамович став обіймати ще й посаду заступника з експертизи тимчасової непрацездатності. Каже, що за останні десяток років значно збільшилась кількість людей, які втрачають працездатність та оформляють інвалідність. Лікар пов’язує це з тим, що люди стали менше дбати про своє здоров’я, звертаються до лікарів, коли мають хворобу в запущених станах.
Прийом пацієнтів, оформлення інвалідності, ургентні чергування та нічні виклики, з яких найбільш складні – пацієнти після аварій, з різними травмами, в тому числі черепно-мозковими, пацієнти з інсультами, коли лік між життям та смертю іде мало не на хвилини… Усе це добре відомо лікарю, котрий от уже понад три десятки років безперервно віддає служінню медицині та найбільш гуманній справі – порятунку людського здоров’я та життя! А в цьому році лікар відзначив поважний ювілей – 60-річчя від дня народження!
Лікарську династію – справу діда та батька – тепер продовжують двоє синів Валерія Адамовича та Любові Адамівни. Старший син Андрій після досвіду роботи анестезіологом у Ківерцівській лікарні от уже чотири роки працює лікарем-анестезіологом у Волинському обласному перинатальному центрі, а молодший Сергій – у Любомльському ТМО на посаді лікаря – фізичного терапевта.
Чи шкодує Валерій Адамович про вибір професії? Однозначно, ні. Бо, зізнається, виріс у середовищі медиків і з самого малку дивився на світ тільки через призму медицини. А з нагоди Дня медичного працівника, який відзначають 27 липня, зичить колегам-медикам здоров’я, сили та наснаги в роботі, вдячних пацієнтів та головне – миру!
