Харків’янка Ганна Карамишева-Борисенко за рік життя у Луцьку відкрила громадську організацію, започаткувала власний бізнес і згуртувала понад 400 переселенців у закритому Telegram-каналі, аби ділитися важливою й корисною інформацією.
Як розповіла жінка Суспільному, крім організації онлайн спілкування переселенців, щотижня проводить групу взаємопідтримки, на яку збираються орієнтовно пів сотні жінок і майже 30 дітей.
“Я почала дівчатам казати – де знайти роботу, на які курси сходити, а от давайте на екскурсію підемо безкоштовно, а ось тут для діток давайте згуртуємось. Почала формуватись така невеличка спільнота і тому вирішила запропонувати дівчатам створити громадську організацію”, – каже жінка.
Нині Ганна також є керівницею громадської організації “Старт у нове життя”.
Зі слів Ганни, зміни у її житті, як і в житті більшості українців, почалися з початком повномасштабної війни. Тоді родина з Харкова переїхала у село Харківської області, однак через певний час вирішила разом із сином їхати до Луцька.
“Все життя я жила в динаміці, а село – це більш щось спокійне, город це не рахується, і не рахується, що я там пофарбувала всі двері, зробила розмальовку сараю. Я розуміла, що не можу довго знаходитись, бо кожен бах, кожен рух, проїзд машини – це був величезний тригер. Я не спала майже, весь час в напруженому стані”, – сказала жінка.
У Луцьку живе прабабуся, до якої родина переїхала, – розповів син Ганни Арсеній.
“В мене є багато друзів, мої однокласники, мої друзі з площадки і з табору. У вільний час я більшість всього дома, а так я можу покататись на велосипеді. У Луцьку можна швидко за 20 хвилин доїхати до міста”, – зазначив хлопець.
З нового року, розповіла Ганна Карамишева-Борисенко, її син із навчання онлайн перейшов вчитись офлайн в одну з луцьких шкіл.
“Клас прийняв його непогано, у нас чудовий наш класний керівник. Також Арсеній любить все, що пов’язано з комп’ютерами. Тому його найліпший друг в школі – викладач з робототехніки”, – зазначила жінка.
Під час канікул, розповідає мама, Арсеній допомагає у медіашколі та дитячому таборі, який жінка відкрила у Луцьку. Ці проєкти їй вдалося запустити завдяки виграному державному гранту від проєкту “єРобота”.
“Гранти я ніколи не писала, це був мій перший грант. В серпні мені його погодили – грант на 250 тисяч на відкриття медіашколи. Всіма силами рідні також скидались, щоб мені допомогти з ремонтом”, – додала жінка.
Як додала харків’янка, Луцьк не порівняти з Харковом, а Харків не порівняти з Луцьком.
“Дуже різна швидкість життя, в Харкові ми звикли робити все швидко: ми живемо швидко, ми вирішуємо свої справи швидко. А Луцьк – більш повільне, розмірене місто”, – додала жінка.
