Як відомо, безжальна війна з російськими окупантами, в результаті якого постраждала велика кількість людей, прокотилися жалем. Адже Волинь втратила ще одного свого Сина – Валентина Ковзоловича.
Відтак, волинянин Богдан Ковзолович вирішив написати на його честь зворушливий пост у соцмережі Facebook.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, БРАТИКУ…
Як важко втрачати рідних людей. Ніби, частинку серця відривають.
На жаль, із вічності нема дверей
На жаль, із вічності нема дверей
лиш Ангелами в сни,
до нас вертають.
Вже скоро зацвіте весною сад.
І закурличе зграя журавлина.
Ніколи не повернеться мій брат.
Ніколи не повернеться мій брат.
Змиритись важко. Вбили Валентина…
Для мами зупинилося. життя. Вона його не може не чекати.
Як важко свої мрії й майбуття із сином в домовині поховати…
Як важко свої мрії й майбуття із сином в домовині поховати…
Брат кривди й зла. нікому не робив.
З маленьких літ він працював, старався.
З Богом в душі, завжди по правді жив і від чужих проблем не відвертався.
Для мами був опора і крило. Старався їй в усьому догодити.
Правду любив і ненавидів зло, вмів сіяти, орати і косити.
Власне житло він мріяв заробити. Тому й не лінувався, працював.
Хотів, як всі, сім’ю свою створити. Легких стежок до щастя не шукав…
Війна прийшла, він в Польщі працював. Патріотизм скипів у серці брата.
Не сховався, як інші, не втікав. Вернувся Україну захищати…
Не сховався, як інші, не втікав. Вернувся Україну захищати…
Нашій матусі він нічого не сказав. Сліз не хотілось побачити сину
За її серце брат переживав. А сам на Сході захищав країну.
Не нарікав, що страшно там було. Бути брат не хотів Героєм.
Багато їх одного разу в бій пішло
Багато їх одного разу в бій пішло
Тільки 12 повернулось з бою…
Та Господь Валентина не вберіг. Нам чорну звістку принесли до хати…
Не прийде вже на батьківський поріг і не зустрінеш живим сина мати….
Минає час, а так душа болить, що поруч не була, не захистила.
Мій рідний брат в землі сирій лежить, а мама наша з горя посивіла.
Мій рідний брат в землі сирій лежить, а мама наша з горя посивіла.
Я номер набираю, брате твій. Світлину чорна стрічка оповила.
В моїх думках будеш завжди живий, рідна душа, я так тебе любила…
В моїх думках будеш завжди живий, рідна душа, я так тебе любила…
Гойдає вітер на могилі прапори. Хрест. обіймаю чорний із. сльозами.
І ніби чую голос твій згори.
І ніби чую голос твій згори.
– Сестричко, будь опорою для мами.
В храмі свічка горить
За упокій рідному брату і доброму сину.
Хай буде Царство тобі Боже, брате мій, який віддав життя за Україну.
автор Соломія Українець
