Петру Гаврилюку з Луцька всього 23 роки, а він вже ставить людей на ноги! Приємний, усміхнений, скромно розповідає про себе.
Про це пише Вісник.
У його сім’ї медиків нема, мама вчителька, а четверо старших братів займаються далекою від медицини роботою. Хоч бачив себе у спорті, але здати вступні іспити, щоб навчатися на фізкультурника, завадила… вітрянка. Тож згодом закінчив відділення реабілітації. Не так давно її більше пов’язували з відновленням спортсменів після травм, сьогодні ж це перспективна галузь медицини.
Позитивні результати реабілітології Петро Гаврилюк помітив, коли працював у волинському санаторії «Пролісок». Після його курсу лікування люди, які не ходили або проходили сто метрів за годину, ставали на ноги чи долали цю відстань за п’ятнадцять хвилин. Тепер Петро Гаврилюк працює у «Хребет-центрі» у Луцьку. Тож хто такі реабілітологи?
– Це фахівці, які застосовують різні лікувальні методи: лікувальна фізична культура (ЛФК), масаж, мануальна терапія, кінезіотерапія (лікування рухом). Якщо простими словами, то ми ті самі лікарі, але лікуємо не з допомогою медикаментів, а працюємо самі і заставляємо людей відновлювати свої навички. Тобто лікуємо рухом, щоб, так би мовити, запустити організм, включити у роботу той м’яз, який не працював, – пояснює Петро Гаврилюк.
І зазначає, що для того, аби людина стала на ноги, потрібно не лише терпіння, важка праця реабілітолога, а й велике бажання пацієнта. А тому він мусить обов’язково виконувати вдома комплекс фізичних вправ, які Петро Гаврилюк підбирає індивідуально. Буває, що рідні хочуть допомогти хворому, але він лінується трудитися над собою.
– А це розвиває ще більші проблеми, – каже реабілітолог. – Бо коли людина лежить, то починають атрофуватися м’язи, які звикли постійно працювати. Тож найперше лежачого хворого треба поставити, потім додаємо важчі вправи, щоб він зробив кілька кроків, відновив рухові навички. Для важких хворих використовуємо легкі масажі, бо це вже навантаження! Деякі види масажів навіть можуть зменшити тиск.
У старших пацієнтів – грижі, у дітей – сколіоз
Лікар-реабілітолог Петро Гаврилюк повертає до повноцінного життя хворих після інсультів, хірургічних втручань, при порушеннях опорно-рухового апарату. Вік пацієнтів різний – від малечі до сімдесят плюс. До реабілітолога приводять діток, які ходять на пальчиках, мають клишоногість, сколіоз, порушення постави, ДЦП, аутизм – лікар допомагає покращити рухливість. А от старші люди частіше звертаються з протрузіями, грижами.
Як зазначає Петро Гаврилюк, грижі можна вилікувати, але це довготривалий процес, який може розтягнутися навіть до двох років. Міські люди «заробляють» грижі від сидячої роботи, внаслідок чого страждають грудний, шийний відділи, а сільські – від непосильної фізичної праці, від різких рухів, коли піднімають чи тягнуть на себе важке – от тоді і «стріляє» у попереку.
Також Петро Гаврилюк допомагає тим, хто має післяопераційні рубці, особливо у жінок після кесарського втручання. Адже рубці призводять до порушення постави чи болю у попереку, а після лікування стають більш еластичні і не сковують в русі.
Від важких бронежилетів військові надривають спини
Останній рік у «Хребет-центр» і зокрема до Петра Гаврилюка звертаються по допомогу наші військові, які повертаються з фронту. На передовій тяжко трудяться, копаючи окопи, носять важку зброю, бронежилети, тому нерідко надриваються, травмують ноги, руки. А ще сплять на сирій землі, у холодних бліндажах – і застуджують спини.
– Нерідко хлопці страждають підвищеним тиском, бо переживають на фронті стреси, а після масажів, кінезіотерапії відчувають полегшення. При осколковому пораненні військовому можна полегшити больові відчуття, покращити рухову активність, – зазначає Петро Гаврилюк.
Дуже допомагає у роботі реабілітологу технічне забезпечення – ортопедичні корсети, ходунці. На жаль, ті, що продаються у нас, поступаються іноземним аналогам. Наприклад, закордонні корсети не тиснуть по боках, ліпше фіксують грудний відділ, а іноземні ходунці без зусиль хворого краще втримують рівновагу.
– Коли щось болить, то це перший сигнал, що організм дає збій, – каже Петро Гаврилюк. – Я часто повторюю народну мудрість: у Китаї йдуть лікуватися за три роки до хвороби, а у нас – за три дні до смерті. Тож не зволікайте, бо таблетка зніме біль, але проблема в організмі залишиться.
Автор – Олена ПАВЛЮК
