Хтось невідомий зняв стяг із надгробка захисника України Дмитра Носовського у селі Оленине, полеглого у боротьбі з російськими загарбниками, і викинув у сміття. Такий прикрий випадок, що цілком можна кваліфікувати як злочин, стався у селі Оленине ще восени 2022 року. Проте чутки про це набули розголосу в районі тільки весною 2023-го. Поміж людей подейкують, що зловмисники вчиняли такі неправомірні дії двічі.
Про це пише газета Полісся.
Ми звернулися у Боровненський старостинський округ, аби довідатися, чи мав місце подібний інцидент і як його вирішили.
«Так, справді, приблизно через місяць після поховання військовослужбовця Дмитра Носовського хтось витягнув державний стяг із могили й відніс його у яму, куди всі скидали старі штучні вінки й квіти. Сам надгробок не понівечили. Тобто можна зробити припущення, що це не була особиста неприязнь до покійного, а якраз неприйняття символіки України. Чи причетні до цього місцеві жителі? Можливо. Чи міг це зробити хтось не тутешній? Також можливо. Чи додумались до таких пустощів діти? Якщо чують антиукраїнські наративи в сім’ї — то цілком так. Відповідних правоохоронних служб не викликали.
Проте одразу, як тільки виявили цей факт, ми поспілкувалися з місцевим священником, аби той провів прихожанам (адже саме в храмі збирається найбільше людей) роз’яснення, що такі вчинки неприйнятні і є злочином, який карається законом позбавленням волі. З того часу подібних випадків не було, принаймні мені про це невідомо. Напередодні Великодня старий прапор, який був пошкоджений внаслідок погодних умов, замінили на новий. Я особисто це зробив», – розповідає діловод Боровненської сільради Олександр Сидорук, який свого часу товаришував із покійним воїном та був учасником бойових дій 2015-2016 років.
Нагадаємо, Носовський Дмитро Миколайович став на захист Батьківщини ще 10 березня 2022 року. У складі 14-ої бригади пройшов бойовими дорогами Миколаївщини, Ізюму, Соледару… Отримавши бойове поранення, так і не зміг вибратися із пазурів смерті. 30 липня відзначив свій 30-річний ювілей, а через три доби, 3 серпня, його серце зупинилося.
Тема слизька і явно має негативний окрас в суспільстві. Можливо, хтось скаже: навіщо вже підіймати це питання у непростий для країни час, та ще й через кілька місяців після інциденту? Однак про це треба говорити й багато говорити, якщо досі серед нас є ті, хто здатний на таке, якщо досі комусь не спала московська полуда з очей. Хіба не наше толерування до подібних місій на підтримку ідеології ворога допомогло оркам створити плацдарм для «руського міра» й привести жорстоку загарбницьку війну на наші землі? У такий час усім українцям треба ж ніби пробачати старі незгоди, єднатися й спільно йти до Перемоги. Але з ким єднатися і до чиєї Перемоги йти? З ненависниками усього, що свідчить про існування України? Ці теми були «не на часі» від початку війни, з 2014 року. Хіба їх замовчування допомогло нашій державі, свідомішим від цього стало суспільство за ці 9 кривавих років? Як можна піти на такий вчинок після трагедій у Бучі, Маріуполі, Краматорську, Дніпрі тощо, після того, як у район привезли десятки загиблих воїнів? Як можна вчинити антидержавне невігластво на могилі свого земляка, завдяки якому і тисячам таких як він біля наших осель тут спокійно? Коли вже нарешті починати про це говорити? Душі окремих людей і досі отруєні ідеологією “русского міра”. І з цим треба боротися, а не уникати розголосу. Чому ми дозволяємо уражати наш мозок пропагандою ворога, що, як вірус, змушує наших громадян, наче зомбі, повторювати однакові завчені фрази, виправдовуючи дії, що шкодять нашій державі й знищують код нації. Час вже лікуватися від цієї зарази й вакцинувати від неї наступні покоління.
