Володя сьогодні прийшов до тями, був знятий з апарата штучної вентиляції легень. Останнє, що пам’ятає, – як витягував пораненого друга з окопу.
Вибухом міни відірвало обидві ноги до рівня тазостегнового суглоба, сильно пошкодило осколками праву руку.
Тиск на нулях, гемоглобін нижче 30, шанси на виживання були близькі до нуля.
«Швидкою» (керівник Радій Шевченко) був доправлений до лікарні імені Мечникова. Включилися всі: реаніматологи політравми, ШВЛ, гострий діаліз, оперативні втручання. Життя трималося на крапельках крові й ліків.
Сьогодні почав говорити і згадувати минуле. Мама і дружина чекають удома, нічого не знаючи.
Сьогодні почав говорити і згадувати минуле. Мама і дружина чекають удома, нічого не знаючи.
У 23 роки пережити таке дано не кожному. Вісім літрів перелитої крові, найкращі лікарі клініки зробили свою нелегку справу – врятували життя молодому хлопцю. Попереду реабілітація.
Вона потрібна тисячам таких поранених, як Володимир. І це право владою довірено лікарні імені Мечникова. За словами очільників, у Мечникова, як звикли скорочено називати клініку, буде кращий реабілітаційний центр в Україні.
Володя, родом із Коростишівського району Житомирської області, став для дніпровців символом мужності й виживання. Узгоджуємо з керівництвом реабілітацію за кордоном.
P.S. «Реабілітація – це важка праця лікарів, яка дає змогу інвалідам повернутися до суспільства й жити на повну силу. Депресія для нас – майже смертний вирок», – це сьогодні я почув на конференції з безбар’єрності від жінки, яка всі ці бар’єри пройшла у своєму житті.
Величезне дякую людям, що допомагають Героям жити…
Сергій РИЖЕНКО, Генеральний директор Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова
