Військовослужбовець Ярослав, який служить у третій стрілецькій роті Луцького батальйону Волинської бригади тероборони, у великодні дні вдягає під однострій вишиванку.
Історію бійця розповіли на сторінці бригади.
Зі слів чоловіка, це його перша вишиванка, їй уже понад 20 років. “Її подарувала дружина. Мав таку традицію – завжди брати цю сорочку в закордонні поїздки. Ніколи не рахував, у скількох країнах вона побувала. Але, поза всяким сумнівом, понад півтора десятка набереться”, – говорить військовий.
За освітою чоловік є лікарем-ревматологом, проте вже багато років працює у фармацевтичних компаніях. Як зазначили у бригаді, зв’язки у цій сфері на початках повномасштабного вторгнення допомогли укомплектувати аптечки бійців та батальйонний автомобіль швидкої медичної допомоги за стандартами НАТО.
У війську Ярослав отримав позивний “ЯR”. “В моєму уявленні “ЯR” – це велика енергія, яка може гори звернути”, – каже боєць, який разом із побратимами зараз виконує бойові завдання на сході України.
Як розповідає пан Ярослав, за півтора місяця перебування на Донеччині, ставлення інших підрозділів ЗСУ до волинських тероборонців змінилося докорінно:
“Спочатку здавалося, що нас сприймають не надто серйозно. Але за рік підготовки на Волині ми багато чого навчилися. А головне – стали злагодженим колективом. Нам вдавалося втримувати наші позиції навіть у найкритичніших ситуаціях. Тепер нас на Донбасі називають “волинськими партизанами””, – ділись військовослужбовець Луцького батальйону.
Вдома на Ярослава чекають четверо дітей: двоє синів і дві доньки. Старший син – теж обрав фах лікаря. У батальйон до батька вже приїздив як інструктор з тактичної медицини.
