Волинь Новини

«Я чую голоси»: кандидатка наук розстріляла чоловіка і доньку

Днями її переведуть з палати психіатричної лікарні до звичайної камери. Таке рішення ухвалив Верховний Суд України

Залишила закривавлену й непритомну дитину на землі біля дверей, натиснула на дзвінок і поїхала…

Ця трагедія сталася 5 вересня 2020 року у передмісті Рівного. Близько п’ятої години ранку кандидатка економічних наук Ірина Гнатюк (прізвище змінено. – Авт.) взяла свій пістолет «Флобер», зайшла до спальні до чоловіка і зблизька випустила кулю йому у скроню. Чоловік помер майже миттєво. Розправившись із ним, Гнатюк зайшла до кімнати, де мирно спала її 13-річна донька, та випустила кулю дівчинці у груди. Від болю донька перекинулася на живіт, і мати вирішила ще раз вистрілити, але патрон заклинило. Тоді жінка спокійно зайшла до спальні, де лежало тіло вбитого чоловіка, взяла ще один пістолет, який належав йому, після чого вистрілила ще двічі дочці у спину… Дівчинка була ще жива. І тут Ірина наче прокинулася. Вона схопила дитину на руки, поклала на заднє сидіння свого автомобіля, але поїхала не до лікарні, а до батьків чоловіка. Залишивши доньку, закривавлену й непритомну, на землі біля дверей будинку, де жили бабуся та дідусь, жінка натиснула на дзвінок і поїхала.

До приїзду поліції Ірина, перебуваючи вдома, хотіла звести рахунки з життям. Вона випустила собі в голову кулю з травматичного пістолета. Але куля застрягла у черепі. Поліцейські застали кандидатку наук у той момент, коли вона різала собі вени.

«Я знаю її 15 років – вона абсолютно нормальна»

Зовні здавалося, що Гнатюк насправді не в собі. На судових засіданнях вона не промовила майже жодного слова. Лише одного разу, коли суддя спитав її, чи довіряє вона своєму адвокатові, підсудна відповіла трохи невпопад: «Я чую голоси. Тому адвокат сам розбереться, що робить».

Тож автора 45 наукових робіт, яка у вересні 2020 року холоднокровно з двох пістолетів розстріляла свою сім’ю, через рік після скоєного злочину відправили до психіатричної лікарні у Хмельницькій області, де утримували у спеціальній палаті під суворим наглядом. Але незабаром жінку, яку звинувачували у тяжкому злочині, перевели до звичайної палати…

Зовні здавалося, що Гнатюк насправді не в собі. На судових засіданнях вона не промовила майже жодного слова.

«Я розмовляла з невісткою напередодні трагедії, – казала в суді свекруха Ірини Леся Павлівна. – Ми говорили телефоном о п’ятій вечора. Вона була абсолютно нормальною. Нічого неадекватного я не помітила. Та й узагалі, я знаю її 15 років – вона абсолютно нормальна».

Адвокат потерпілої сторони Леонід Волошин неодноразово у ЗМІ заявляв про те, що має сумніви в неосудності Ірини Гнатюк у зв’язку з психічним захворюванням. І ось 2 лютого Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції про примусове лікування Ірини й визнав, що жінка на момент скоєння злочину могла усвідомлювати свої дії. Справу доцента Гнатюк таки передадуть до суду, а поки її переведуть із палати психіатричної лікарні до звичайної камери.

«За тиждень до загибелі сказав фразу: «Дім збудував. Тепер жити та жити»

Цікаво, що досі нічого не відомо про мотиви цього страшного злочину. У таких випадках зазвичай кажуть: «Ніщо не віщувало біди». 8 вересня, тобто через три доби, Ірина разом із чоловіком та донькою збиралися летіти до Туреччини, щоб на морі відсвяткувати 45-річчя чоловіка…

Взагалі у цій родині все йшло, здавалося, ідеально. Чоловік працював у будівельній фірмі, а крім того, за твердженням місцевих журналістів, був власником будівельного супермаркету у Рівному. Незадовго до трагедії глава сім’ї добудував дім, який він назвав «будинком мрії». Друзі покійного кажуть, що десь за тиждень до загибелі він сказав фразу: «Дім збудував. Тепер жити та жити».

Що коїлося в душі у Ірини Гнатюк, поки що зрозуміти складно. Ми знайшли її сторінку у соціальних мережах. У розділі «Альбоми» можна побачити численні фотографії її щасливої родини. Але у стрічці в Ірини лише фотографії квітів. Десь за кілька тижнів до трагедії жінка розмістила знімок дівчинки-гімнастки. На запитання когось із друзів: «Це твоя краса?» – Ірина відповіла: «Ні. Моя танцює».

Донька Ірини, слава Богу, вижила. Нині вона мешкає з батьками своєї мами. У суді була пояснювальна записка від адвокатів Ірини про те, що їхня підзахисна побоюється, що, якщо донька житиме з батьками чоловіка, то вона не зможе спілкуватися з дівчинкою.

Михайло СЕРГУШЕВ,  fakty.ua