До широкомасштабного вторгнення пан Михайло був цілком цивільною людиною. Чоловік розвивав свій власний невеличкий бізнес, пов’язаний з торгівлею комп’ютерною технікою. А ще мав хобі – брав активну участь у житті волинської мотоспільноти «Волоцюги». Та дізнавшись про широкомасштабне вторгнення Михайло обійняв маму, дружину, тоді ще п’ятирічну донечку (нині вже першокласницю!) і пішов до військкомату.
Його історію розповіли у 100-й окремійбригаді Тро Волині, де служить Михайло.
– Я не міг сидіти вдома й спостерігати, як ворог атакує Україну – зокрема, завдає ракетних ударів по моєму рідному місту, – каже боєць.
Нині Михайло – майстер-номер обслуги у зенітно-артилерійському відділенні роти вогневої підтримки Володимирського батальйону Волинської бригади тероборони. На честь рідної мотоспільноти боєць має колоритне псевдо – «Волоцюга».
А ще чоловік стверджує, що точно знає, чим закінчиться ця війна:
– Беззаперечною Перемогою України! Інакше просто не може бути!
