Як відомо, безжальна війна з російськими окупантами, в результаті якого постраждала велика кількість людей, прокотилася жалем. Адже Волинь втратила ще одного свого Сина – Андрія Бубало.
Відтак, колектив Дідичівського ліцею Олицької селищної ради вирішив написати на його честь зворушливий пост у соцмережі Facebook.
“Останній дзвоник… Щоразу йому безмежно радіють учні і вчителі, щиро чекають його щороку. З року в рік він сповіщає про завершення певного життєвого циклу і дає старт до нових доріг чи приємного відпочинку. І так повторюється з разу в раз. Традиційно його передзвін зливався зі звуками пісень, урочистою мелодією гімну, веселими усмішками дітей і їхніх наставників. І, навіть, якщо не було сонечка, то навколишній світ зігрівала радість і промінчики щастя.
Останній дзвоник 9 лютого 2023 року… Яскравий, тихий, сонячний день. Учні школи, вчителі, односельчани, жителі навколишніх сіл чують його передзвін. Тільки дзвенить він під гірку сльозу, пекучий, невимовний біль утрати, сумну мелодію духового оркестру і жорстокі слова «більше ніколи».Більше ніколи з під умілих, талановитих пальців Андрія Мефодійовича не полине звук баяну чи клавіші, більше ніколи він не зустрічатиме шкільну спільноту на порозі школи під час традиційних свят, більше ніколи не розучуватиме з дітьми пісні та танці, більше ніколи не піде з голосистими, веселими дівчатками з колядками по селу… Ніколи вже не переступить поріг школи, учительської, класу чи свого музичного кабінету, в оформлення якого він уклав не лише свої кошти, а, перш за все, частинку своєї душі. Не почуємо більше ми його жартів та дотепних анекдотів, не попросить більше ручки, бо він вкотре загубив свою, не домовлятиметься полюбовно з учнями, що вони повинні зробити, щоб покращити оцінку, не мудруватиме над виставленням балів у класний журнал. І список справ, які робив Андрій Мефодійович, нескінченний. Ніякий допис не вмістить всього того, що умів, робив, творив, встигав, досягав наш талановитий, життєрадісний, найкращий вчитель.І його останній етап життєвого шляху був таким, який належить справжньому чоловікові. Не вагаючись він пішов захищати тих діток, яких виховував з садочку до останнього класу, яким дарував радість музики і співу, яких навчав зберігати здоров’я і цінувати життя. Адже така людина як він, просто не міг учинити інакше.
Сьогодні лунали слова «вічна пам’ять». На жаль, пам’ять не буває вічною. Вона житиме доти, допоки житимуть ті, хто знав Андрія Мефодійовича. Але так само не буває вічним гострий біль. Сьогодні він подолав всі інші почуття. Він затихатиме з кожним днем і з певним часом зміниться на тихий смуток, а потім залишить в душі лише світлі, чисті спомини і пам’ять про надзвичайно світлу, веселу і життєрадісну людину – нашого Андрія Мефодійовича. Для кожного з нас він залишиться тим, ким він був, знову ж таки, для кожного з нас, хоча душі наші ще довго ранитимуть слова «більше ніколи».
Всією шкільною спільнотою висловлюємо вдячність мамі і покійному татові нашого Мефодійовича, що привели на світ і виховали такого достойного сина, його дружині Аллі, яка завжди була для нього опорою, натхненням і сенсом життя, його дітям та внучатам, які є продовженням його роду і в яких він вкладав свою душу і був найкращим татком і дідусем в світі. І водночас просимо Бога дати їм сили і терпіння впоратися зі страшною, непоправною втратою, а з часом жити так, щоб Андрій Мефодійович тішився і пишався ними у Царстві Божому.Спіть спокійно, наш Учителю, наш Захиснику! Нехай земля, яку Ви так любили і захищали, буде Вам легша пуху”, – йдеться у дописі.
