Військовий з Волині Андрій Літушко звернувся в суд, аби добитися повернення коштів, які з його рахунку стягнув Рожищенський відділ державної виконавчої служби.
Про це йдеться у рішенні Восьмого апеляційного адміністративного суду, – пише Сила правди.
24 лютого 2022 року, як тільки в Україні розгорілися бойові дії, чоловік пішов у військкомат. Його зарахували до військової частини. Влітку військовий виявив, що всю його заробітну плату «забрала» виконавча служба. Кошти списали просто з карткового рахунку на виконання проваджень відкритих у попередні роки. Сума стягнення становила 22 тисячі 350 гривень.
Спершу Андрій Літушко зі скаргою звернувся у виконавчу службу, потім в управління юстиції, а згодом і в міністерство.
«Ще у 2021 році податкова виставила мені платіжну вимогу на сплату боргу, пов’язаного з підприємницькою діяльністю, яку я раніше припинив. Цю платіжну вимогу я ніколи в очі не бачив, тому підстави для стягнення коштів є незрозумілими. Коли почалась війна, податкова передала цю справу у виконавчу службу і вона, не довго думаючи, наклала арешт на мій рахунок і надіслала платіжну вимогу в Приватбанк. І кошти списали», — розповідає Андрій Літушко. — Коли я отримав звільнення на два дні, спеціально приїхав в Луцьк, аби обговорити із заступником начальника управління юстиції області цю ситуацію і прийти до якогось рішення. На жаль, держпрацівник не знайшов для мене часу, оскільки у нього саме почалась обідня перерва».
Після цього Літушко був змушений звернутися до суду, адже з 26 березня 2022 року стягувати борги із зарплати, пенсії, або стипендії заборонено до завершення воєнного стану.
На суді представниця Рожищенського відділу виконавчої служби пояснила, що вони просто не знали, що Андрій Літушко служить у Збройних силах і ці гроші це його зарплата. На момент розгляду справи в суді кошти, які списали з рахунку боржника в сумі 21 338 грн, знаходилися на депозитному рахунку Рожищенського відділу Державної виконавчої служби, а інша частина грошей у розмірі 1 012 грн уже були перераховані в користь держави.
Суддя Волинського окружного адмінсуду Андрій Ксензюк відхилив позов. Проте Літушко не здавався і таки зумів відстояти свої права в апеляційній інстанції. Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув справу і виніс рішення на користь воїна ЗСУ. Зокрема, в частині повернення йому стягнутих коштів. Гроші Літушкові повернули.
Феміда, щоправда, не погодилась визнати незаконними дії виконавців, адже службу повинні були повідомити про призначення нарахованих бійцеві коштів. Хоча у той час єдиною карткою, якою користувався чоловік, була зарплатна. Тобто кошти, що надходили на картковий рахунок, мали цільове призначення «грошове забезпечення військової частини».
Виконавці подали скаргу у Верховний Суд, але в касації відмовились відкривати провадження.
«Це непоодинокий випадок. У мого військового побратима була подібна ситуація. Не отримавши жодної платіжної вимоги від податкової він також залишився без зарплати, виконавча зняла всі наявні кошти на його рахунку. І це тоді, як єдиним джерелом доходу для сім‘ї цього бійця є його заробітна плата. Фактично, виконавча залишила трьох дітей та вагітну жінку військовослужбовця без жодної копійки. Хлопці скидалися власними грошима, аби допомогти товаришу і його рідним, — розповів Андрій Літушко у коментарі «Силі правди». — Я зовсім не заперечую наявність якихось цивільних фінансових суперечок в тому числі де держава винна мені, або я державі, я займався бізнесом і це нормально… Тут в іншому справа. Якби я був цивільним, то вирішував би питання поступово, але з 25 лютого я в лавах ЗСУ. В мене немає ні часу, ні можливості своєчасно реагувати на подібні питання, відстоювати та захищати свої інтереси, банально навіть проконсультуватись з юристом я не можу… Ось де проблема. І це стосується всіх військових.
Тобто немає нормального механізму захисту прав військових в період «повної їхньої зайнятості» під час воєнного стану. Військові в цьому питанні урівняні з цивільними. Виконуючи обов’язок з захисту країни, я лишаюсь беззахисним від цивільних претензій держави майнового характеру», — висловлює власне бачення Андрій Літушко.
