Одна з найбільш проблемних аграрних галузей країни – молочне тваринництво. В минулому році саме це господарство показало провальні результати. Зокрема, криза галузі, ставить під загрозу вікову традицію виробництва молока в українських селах. Виробництво молока в Україні падає з року в рік, але в 2019 році воно вперше за історію незалежності держави опустилося нижче десяти мільйонів тонн, скоротившись за дванадцять місяців на чотири відсотки. І це відбувалося на тлі зростання більшості інших галузей тваринництва, таких як виробництво яєць, м’яса і навіть равликів. Поголів’я великої рогатої худоби за минулий рік скоротилося майже на шість відсотків. Нині в Україні трохи більше трьох мільйонів дійних корів. Отож, традиційна для українського села галузь, опинилася на межі банкрутства. Вирощувати і піклуватися за домашньою рогатою годувальницею в Україні нині, виявилося – невигідно. Багато селян, що тримали корів в своїх домашніх господарствах, були змушені їх продавати. Утім, на молочному виробництві підприємства вирізали корів через проблеми з виплатами дотацій в умовах скорочення державної підтримки.
Схоже, тенденція скорочення поголів’я корів матиме продовження і в прийдешньому році. У 2019 році на підтримку тваринництва, включаючи, молочну галузь з держбюджету виділили понад три мільярди гривень. Проте, вже в 2020 – на ці напрямки буде спрямований тільки мільярд. Криза молочної галузі очевидний. Чи є у влади розуміння: яким чином з нього вибиратися? Як відомо, за результатами минулого року в Україні було вироблено близько 9,7 мільйона тонн молока засилля імпорту. Незважаючи на скорочення виробництва молока в масштабах всієї країни, обсяги споживання молочної продукції в Україні не скорочуються. За результатами минулого року в країні було вироблено близько 9,7 мільйона тонн молока.
Інститут аграрної економіки прогнозує, що виробництво молока в Україні до 2030 року може впасти до восьми з половиною мільйонів тонн. Обсяги споживання молочної продукції складно точно підрахувати, але за оцінками голови ради директорів Союзу молочних підприємств Вадима Чагаровського, щорічне споживання на одного громадянина країни становить близько 185 – 200 кілограмів “молочки” в рік. І хоча імпортні сири вже давно складають п’яту частину від всього пропозиції сирів в Україні, то тепер полиці супермаркетів все частіше займають польські або білоруські йогурти і навіть кефір. В останні роки світовий ринок відреагував на дефіцит молока в Україні і заповнив його вже готовими, і головне, недорогими молочними продуктами з високою доданою вартістю, такими як: твердий сир, вершкове масло, згущене молоко, вершки, десерти, тощо.
В цілому, імпорт Україною всіх видів молочних продуктів в 2019 році збільшився майже в два рази. У той же час, українські виробники випустили в 2019 році різноманітної молочної продукції в обсязі 1,6 мільйона тонн, що на 45 тисяч тонн менше, ніж роком раніше.
Чагаровський вважає, що державна підтримка галузі повинна проявлятися, в першу чергу, у вигляді обмежень ввезення молочних продуктів з-за кордону. За його словами, необхідно ввести дзеркальні квоти з країнами Європейського Союзу. «Наприклад, США ввело квоту на імпорт молочних продуктів в розмірі від двох відсотків від всього ринку. Туреччина ввела мито на імпортні молочні продукти до 180 відсотків від ціни », – зазначив експерт. Також треба розуміти, що такі обмеження призведуть до зростання вартості молочної продукції в українських магазинах. Наразі, важко уявити уряд України, який буде готовий взяти відповідальність за реалізацію такої ризикованої стратегії. На жаль, останніми роками мешканці українських сіл змушені відмовлятися від утримання корів. Селяни втрачають інтерес і мотивацію.
Прибутковість виробництва молока в Україні зросла до шестирічного максимуму. На жаль, нині, мешканці українських сіл змушені відмовлятися від утримання корів. Тримати корову для себе – не рентабельно, а тим більше, марно намагатися заробити на реалізації домашнього молока.
З 1 січня набули чинності нові вимоги до якості молока, які заборонили заводам приймати молоко другого сорту від селян. Хоча, з огляду на зростаючий дефіцит, подекуди, сировина низької якості продовжує надходити на переробку.
Сьогодні продуктивно і прибутково працювати в молочній сфері України можуть лише великі ферми з тисячами корів. У «середнячків» і невеликих господарств на півсотні корів теж є певні шанси вийти на ринок, особливо у органічної продукції, але за умови, що ферма буде механізованою, використає новітні технології і пройде сертифікацію.
Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України роздумує про те, щоб в поточному році створити систему допомоги містить корів домашнім господарствам. Зокрема, виділяти до восьми тисяч гривень на одну «корівку».
На думку чиновників, це могло б допомогти фермерам не втратити молочне стадо і використовувати більш технологічні доїльні апарати, які дозволяли б доїти корів при дотриманні суворих санітарних норм. Міністерство також обіцяє виділяти по сорок тисяч гривень фермерам – початківцям , які матимуть сміливість зайнятися молочним виробництвом. Наразі, важко уявити, як всі ці плани і наміри можна буде профінансувати на запланований в держбюджеті 2020 рік понад один мільярд гривень. Однак, самі селяни кажуть, що через бюрократичні та інші перешкоди, не мають великого бажання звертатися за допомогою до держави. А хтось просто боїться йти до чиновника з проханням про допомогу.
«Навіщо напружуватися, якщо можна просто купити в магазині?», – скаже який-небудь далекий від проблем жителів села. Однак молочна галузь для багатьох живуть в селах українців – це можливість залишитися працювати в рідному селі, а для когось це – продовження сімейної традиції. Виходячи з соціальної значущості для українського села молочної галузі, уряд повинен розробити комплексну систему її підтримки. «В уряду завжди є вибір. Перше – це визнати, що майбутнє стоїть за промисловим виробництвом, а молочне скотарство населенням зійде нанівець. Проте, для цього державі потрібно набагато більше грошей, ніж виділяють на молочну галузь зараз », – сказав заступник глави Української Аграрної Ради Михайло Соколов.
І як тут не згадати, про зникаючі на виробництві сир і молочні продукти з молока овець, які століттями практикувалися в українських Карпатах. Скажіть, де зараз можна знайти справжню карпатську овечу бринзу? Хоча в багатьох країнах подібний абсолютно унікальний продукт, став би розкрученим національним брендом. Нині постає складний вибір. Якщо все буде так розвиватися як в останні роки, то молочне скотарство скоро зійде нанівець. Тим паче, матиме можливість розвиватися – лише велике промислове виробництво молока. І тоді наші діти, внуки і правнуки зможуть побачити корів лише в зоопарках…
