Уся посадка завалена трупами вагерівців, усі без документів, тільки зброя.
Лише за добу понад сотню окупантів із ПВК “Вагнер” знищили на Луганщині бійці 54 окремої механізованої бригади. Вороги кілька днів поспіль кидали вагнерівців на штурм наших позицій. Горіла земля і люди, але наші оборонці встояли. Окупанти відійшли, лишивши по посадці сотні трупів і десятки поранених, які теж стали двухсотими. Двох вагнерівців, один з яких кримінальний авторитет в законі, вдалося взяти у полон, йдеться в ТСН.
У тому бою за метри української землі, у прямому сенсі, вагнерівці наступають хвилями. “Як у Другу світову, вони не рахують їх за людей, просто кидають на м’ясо, вони зайняли нашу позицію, ми їх видавлювали танками, закопували в окопах. Групами атакують по 10 осіб, ми вбиваємо їх артою, там 200 і 300. Далі друга група заходить, вони своїх так і не виносили. По посадці їх тут багато, вони штурмували чисто людьми за підтримки арти”, – розказують бійці.
В окупантів одна і та сама тактика – малими групами підійти до наших укріплень. Перших штурмовиків утилізовують хлопці з 54 бригади. По трупах і своїх же поранених вже повзуть інші, але доповзають недалеко. Так по кілька разів на добу. “В смузі відповідальності підрозділу, ми на відсотків 90 воюємо з ЧВК “Вагнера”, в другому ешелоні – російські регулярні війська та “Ахмат”. Крайні атаки ворога на позиції нашої механізованої роти – двома бандами в кількості до 1200 осіб”, – каже командир батальйону.
Їхній позиції за останні дні дісталось найбільше. Уся земля довкола у вирвах від ворожої артилерії. Посадка навпроти в трупах окупантів. Бої тривають вже на коротких дистанціях доходить до рукопашної.
Бійці відзняли кадри, як відбивали позиції – танк просто влетів на ворожі укріплення і розніс вагнерівців, штурмовики зайняли ворожі окопи. З вісьмох десятків свіжих “пеавекашників”, які приїхали на підкріплення з Кремінної – лишились живими тільки двоє. Їх взяли в полон. Один із вагнерівець наполовину таджик наполовину калмик. Він відсидів у мордовських таборах 20 років був на зоні смотрящим, лишалось 9 років. З однієї зони на війну набрали сотню. “Сам Пригожин приїздив, агітував, обіцяли свободу, ніяких судимостей, все с чистого листка”, – каже він.
Усі зеки в ПВК мають на руці браслети. Білий – це гепатит, а червоний – це СНІД. Таких поранених дострілюють свої на лінії фронту, а тих хто втікає в тилу… “Позаду стоять інші які не дають нам відступати гонять вперед – відступив, убили свої”, – додає він.
Уся посадка завалена трупами вагерівців, усі без документів, тільки зброя. Андрій на позивний “Фізрук” каже, трупи ніхто не забирає, так і розкладаються в українському степу.
Артилерія окупантів працює по флангах і під обстрілами ніхто не згадав про Різдво, тут не до свят. “У нас не має ні Інтернету, ні календаря – тільки бачимо на мобілці число, ніякої інформації, що в світі твориться. Не до свят. Знали, що був Миколай, у нас був Коля, його поранили. Коля тобі привіт”, – каже один із бійців.
Однією з цих груп російських штурмовиків командував білоруський офіцер-кадровик. Від нього залишились лише картка банківська і рублі, все рознесло вибухом. “Моцна картка видана на Алєксандр Ліховський, банк Білорусі, як він попав туди, не скажу. Хай розбираються компетентні органи, але він був стовідсотковий білорус”, – запевняє командир батальйону 54-ї ОМБР.
За останні чотири дні лік убитих вагнерівців пішов на сотні. Міф про ПВК “Пригожина” розбився об звичайних піхотинців 54 бригади. Наші вояки і далі трощать міф про непереможну російську армію. Хлопці нічого не просять, лише молитви за тих, хто зараз у полях боронить країну від нашестя орди.
