Фермери Сніжана та Сергій до 2014 року жили у Донецьку. Через окупацію вимушені були переїхати у селище у Костянтинівському районі. Там розпочали власну справу — завели господарство та відкрили сироварню.
З початком повномасштабного вторгнення родина евакуювала власну справу у різні частини України. Дружина вивезла сир до Дніпра, чоловік — кіз на Волинь. Як продають евакуйований товар та налагоджують виробництво на новому місці — розповіли Суспільному.
Починали з шести кіз
“До 2014 року ми жили у Донецьку і займалися бізнесом. У нас було дві бази, торгували ковбасами, сирами чужими. У 2014-му змушені були виїхати у свою хату в селі Іванопілля Костянтинівського району. Там в 2016 році купили перших шість кіз”, — розповіла Сніжана Альнікова.
Відтоді, каже жінка, не зупинялися. Через рік завдяки грантовій програмі збудували сироварню. Почали виготовляти різноманітну продукцію: кефір, йогурт, ряжанку, а також близько 100 найменувань сирів.
“До того ніхто з нас не займався сільським господарством, не мали ми ні кіз, ні свиней, ні курей. А тоді набрали. Чого тільки у нас не було! Я казала чоловіку: “Ми вже все взяли, у нас тільки немає крокодила”, — говорить Сніжана.
На 2022 рік родина мала більше сотні дійних кіз. Будували грандіозні плани, але все зруйнувала війна. Змушені були виїхати.
Розкидані по всій Україні
Нині родина, окрім сина подружжя, що лишається поки що вдома, розкидана по всій Україні.
“Невістка з онучкою — на заході, чоловік із козами — у Луцьку, я з сирами — у Дніпрі. З козами найбільше проблем було. Чоловік майже три місяці шукав, куди їх вивезти. Потім не могли знайти ще машину, на якій можна було б їх перевезти. Такий знайшли врешті скотовоз як двоповерховий автобус, вивезли”, — розповіла Сніжана.
Сир, за словами фермерки, вивозили на своїй машині за декілька разів.
Жінка каже: займалися хоч і важкою, проте улюбленою справою. Думали трохи розширити свій бізнес, будувати ковбасний цех. З приводу сироварні теж мали грандіозні плани.
Зараз хочуть відкрити сироварню у Дніпрі. Сергій збирається варити сир у Луцьку і починати робити делікатеси.
“Хочеться додому, хочеться вже перемоги. Буде перемога — все владнається, бо ми ж ніколи не здаємося”, — говорить Сніжана.
Додає: якщо в 2014-му не опустили рук і витримали усе, що їм випало, то й зараз вистоять.