«Збираємо для ЗСУ», – скриньки, плакати, банери і оголошення в соцмережах із такими закликами і довгими списками потреб ми бачимо повсюди з перших днів війни. Від 24 лютого найбільш героїчними українцями є військові, які безпосередньо боронять Україну від загарбника, а на другому місці – волонтери, які всіма силами допомагають армії, конвертуючи зібрані кошти у техніку, амуніцію, форму, харчі. Військові та волонтери, здавалось би, мають беззаперечний авторитет у суспільстві. Допоки до них не починають приходити з обшуками у рамках “кримінальних справ” про торгівлю гуманітарною допомогою.
Відповідно до закону, гуманітарна допомога – це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Тобто, гуманітарною допомогою може бути лише вантаж, який отримали виключно безоплатно від певного донора. Якщо ж волонтери купили речі, які потім передали на фронт, – вони, відповідно до закону, не можуть бути визнаними гуманітарною допомогою. Однак, визнавалися такою на підставі постанови Кабміну, всупереч закону. Тому вийшло так, що керуючись постановою Уряду, яка давала можливість пришвидшити процедуру розмитнення, волонтери порушували закон. Аби не стояти тижнями на митниці, перевізники оформлювали вантаж як гуманітарну допомогу, не дивлячись на те, що він за кордоном був придбаний за гроші, а не отриманий безкоштовно. Тобто, був звичайним товаром, який би мав би проходити всю процедуру розмитнення, передбачену для комерційних вантажних міжнародних перевезень.
Луцька волонтерка Ольга Косован каже, що одного разу волонтери БФ “Добра справа” вирішили піти таким шляхом.
«У нас є яскравий приклад розмитнення металу за звичайною процедурою. Він стояв на митниці майже місяць часу», – пригадує волонтерка.
В той час, як бронежилети на фронті потрібні були «на вчора». Окрім того, з 24 лютого обмежили валютні операції з України за кордон, тож волонтери були позбавлені можливості оплатити придбаний товар.
Тому, каже Ольга Косован, волонтери обрали єдиний правильний, на їхню думку, варіант, – оформлювати вантажі, як гуманітарну допомогу, керуючись постановою Кабміну. Виготовлені із завезених пластин бронежилети, за її словами, передавали, у тому числі, й поліцейським. А замість вдячності, натякає волонтерка, отримали кримінальні провадження.
«Ні я, ні мої друзі не торгували гуманітарною допомогою. Але репресивна машина робить свою роботу і намагається знищити нас», – наголошує Ольга Косован та додає, що волонтерів прослуховували.
Ба більше, за словами адвокатів, в окремих випадках правоохоронці самі ж намагаються провокувати волонтерів. Так, наприклад, до волонтерських штабів звертається людина нібито для отримання тої чи іншої допомоги. Надає при цьому запит певної військової частини. Однак, наголошує на тому, що хоче гуманітарну допомогу саме купити. На відповідь волонтерів, що вони не торгують «гуманітаркою», а надають її безкоштовно, такі люди наполягають на тому, що все ж хочуть «віддячити». Якщо така наполегливість не насторожить волонтерів, то пізніше, кажуть адвокати, «вдячність» обертається врученням підозр у торгівлі гуманітарним вантажем, обшуками і вилученнями необхідних для фронту речей.
