З 2019 року прикордонник Віктор служив у луганському загоні, і у перші години повномасштабного вторгнення російських військ опинився в епіцентрі подій
Про це повідомили у матеріалі «Західного кордону», передає «Еспресо.Захід».
Підрозділ Віктора отримав команду розгорнути протитанкову оборону, а вже за кілька хвилин прикордонники побачили ворожу колону, яка безпечно рухалась сільською дорогою.
«Вони не ховались і не думали, що зустрінуть збройний супротив з нашої сторони. Це було для них несподіванкою. Ми здійснили кілька влучань по техніці противника. Перший танк зупинився, відповідно вся колона сповільнилась. Це дало нашому підрозділу час для перегрупувань і маневрів», – ділиться спогадами Віктор.
«Вони не ховались і не думали, що зустрінуть збройний супротив з нашої сторони. Це було для них несподіванкою. Ми здійснили кілька влучань по техніці противника. Перший танк зупинився, відповідно вся колона сповільнилась. Це дало нашому підрозділу час для перегрупувань і маневрів», – ділиться спогадами Віктор.
Згодом прикордонника з побратимами перекинули до Попасної на Луганщині, де, зізнається Віктор, ворог артилерією рівняв усе із землею. До того ж, співвідношення українських і російських сил було 1 до 8. Але прикордонники, попри постійну загрозу життю, сумлінно виконували свій обов’язок.
«На «нулі» ми були очима і вухами ЗСУ. Корегували вогонь арителерії, виявляли розташування техніки противника і передавали інформацію військовим», – згадує Віктор.
Сьогодні Віктор боронить уже кордон України з Білоруссю на Волині. Прикордоннику є з чим порівнювати, тут можна перевести подих. Але запевняє, що із побратимами не втрачає пильності, адже ворога не варто недооцінювати.
