Батько 11-річного львів‘янина, який у березні 2021 року загинув від необгородженого дорожнього люка, який влетів у автомобіль, написав допис у соцмережах.
20 липня хлопчикові мало б виповнитися 12 років. Андрій Братейко присвятив свій допис синові, повідомляє Про Львів.
Чоловік також звинуватив львівську міську владу у тому, що комунальні служби і далі неналежно відгороджують люки, що може призвести до нової трагедії.
“” Привіт Татусь!”
Саме так зі мною завжди вітався Юрчик.
І ввечері після роботи, і по телефону, і на намальованій маркером табличці, яку він приклеїв до мого робочого монітора.
… Але вже більше року мій Юрась вітається зі мною тільки татуюванням на моїй правій руці…
Але в моєму серці він назавжди залишається моїм “Супер-Юрчиком”.
Сьогодні в нього День Народження! 12 років!
мало б виповнитись…. але не склалось…..
Його життя обірвалось 21 березня 2021 р. у смертельній дорожній історії з аварійним, літаючим, необгородженим люком на вул. Зеленій у Львові.
І ось пройшов вже 1 рік і 4 місяці, а я й досі кожного разу коли відвідую його на кладовищі – бачу в його очах на фотограіфії запитання до мене:
– “Татусь, а чому так сталось, що я не встиг стати поліцейським чи програмістом?
– “Татусь, а чому той люк взлетів в повітря, і чому він не був обгороджений?”
– “Татусь, а мені взагалі можна було сидіти на передньому сидінні, і чому всі думають, що мама теж була з нами в машині?”
– “Татусь, а чи ті люди, які винні вже покарані?”
І усі відповіді на ці його запитання я тримав би в собі, але не можу йому не відповісти, публічно.
Бо не можу вже терпіти коли пройшло стільки часу, а на вулицях Львова й надалі бачу як використовуються ці “високотехнологічні” дерев’яні палочки для обгородження аварійних ділянок. Це ж НЕ НОРМАЛЬНО! Їх ж не помітно, тим більше вночі!!!
Сонечко моє, вибач мені, що дозволив тобі сидіти на передньому сидінні… і хоча це виправдання не варте для мене ЗОВСІМ НІЧОГО – зріст у тебе вже був 150см,
тобі можна було сидіти спереду, але навіть якщо б ти сидів позаду, ти б теж загинув, бо люк проламав обидва сидіння і опинився в багажнику. І те, що усі думають, що мама була з нами в машині, хоча вона була вдома, це або помилка журналістів через неуважність, або ж їхня помилка через те, що так заявляла поліція наступного ранку.
Сонечко моє, вибач мені, що не вберіг тебе, бо як виявляється, для міських служб вважається “НОРМОЮ” не слідкувати належним чином за аварійними ділянками на дорогах міста у вихідні дні!!!
Цитую їх: “Це просто були вихідні дні…, якась інша фірма робила…, гроші на огородження є – не проблема…, треба просто поїхати їх взяти…”
А відповідальні люди за цей аварійний люк і його огородження з огляду слідства – вже звільнені, і відбувається суд, який триватиме мабуть довго (13 томів справи)…
Але так як я бачу – це не допомагає, тому, що люди які працюють у відповідних міських службах, які є безпосередньо при виконанні а також їх керівники – висновків зовсім не зробили!
В мене в думках тільки й крутиться пост у фейсбуці моєї сестри через два дні після трагедії (23.03.2021), який я дозволю собі процитувати:
“Люди, якщо вам не подобається ваша робота – змініть її, якщо вас бісить вона – змініть її, якщо вам здається, що мало платять – знайдіть іншу. Але НІКОЛИ не відностесь байдуже до своєї роботи, де б ви не працювали!”
…..
Люблю тебе! Вітаю!
…………………………………….
P. S. Усі небайдужі – поширте мій допис, надійюсь до цих людей дійде мій заклик!”
