Основна причина вимирання українських сіл – безробіття, від якого молодь тікає до міст чи закордон. Також трапляються протилежні історії.
Колишній будівельник Сергій Шевчук повернувся в рідне село і розпочав тут власну справу. Так у невеличкому селі Ковбань Горохівської громади, де немає навіть магазину, з’явився перший на Волині персиковий сад, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«У 2004 році я заклав біля будинку свій перший сад. Купив приблизно 40 дерев одного сорту. Думав, що купую різні. Вирішив: або потрібно своїми руками все робити, або треба шукати людину, яка продасть мені дійсно те, що я хочу. Трапився мені чоловік із Кривого Рогу. Це була зима. Я передзвонив йому. Він каже: «Приїжджай, навчимо, розкажемо». Так і пішло», – пригадує Сергій Шевчук.
Отримавши певні знання з садівництва, він вирішив їх випробувати на землях, розташованих на його малій батьківщині.
Фруктовий сад чоловік разом зі своїм компаньйоном заклав у 2017 році на двох гектарах землі. Садили дерева власноруч, допомагали й односельчани. Щоправда, не всі тоді вірили в цю ідею.
«Сміялися: «Персики посадив.Та де вони там будуть рости, повимерзають».Азараз всі приходять у садок», – говорить Сергій Шевчук.
Персикам волинська погода сподобалася. Але цьогорічні погодні умови не дуже сприяли урожаю. Однак нині вже достигає один із ранніх сортів. Співвласник саду зауважує: продає людям персики прямо із садка. Не шкодує фруктів і місцевим.
Персиковий сад у селі Ковбань фактично годує дві сім’ї. Співвласники власноруч працюють у садку. Інколи їм допомагають рідні.
Допомога від держави для садівників закрита тема, адже навіть сорти саджанців у державних розплідниках – застарілий матеріал. Тому господарі вирощують саджанці з насінин самостійно.
Окрім персиків, Сергій Шевчук займається ще пасікою. До роботи біля них залучає своїх племінників.
Школярі кажуть, що їм цікаво приходити сюди і вчитися працювати біля вуликів. «Ми приходимо на пасіку щодня, перевіряємо вулики, дивимося, чи є розплід, качаємо мед», – каже Дмитро.