Житель села Мирославівка Рожищенської громади старший солдат Матвій Оверчук загинв на Луганщині. Він був стрільцем зенітного взводу 10 мотопіхотної бригади. На жаль, бойовий шлях Оверчука виявився недовгим. Матвій героїчно провів свій єдиний протиповітряний бій.
Про нього розповів Цензо.НЕТ.
– Це сталося 22 червня біля Лисичанська, – розповів командир зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону Олексій Аксьонов. – По наших військах, як, власне, регулярно в цих краях, працювала авіація. А наш підрозділ, який якраз і має збивати літаки, спостерігав за винищувачем ворога. На нашій позиції ми чергували парами – наглядач і стрілець з переносним зенітно-ракетним комплексом «Ігла» ще радянського виробництва. О 10 годині ранку відбулася перезмінка. Замість мене заступив Матвій Оверчук з напарником. О 10.45 він доповів, що почався наліт авіації і вони працюють.
Зовсім скоро військові почули пуск ракети. Через трохи приблизно на відстані чотирьох з половиною кілометрів над землею стався вибух. Було зрозуміло, що літак збили. Це був ворожий штурмовик Су-25.
Військові знають, що такі ліктики працюють у парі й думали, другий, побачивши пуск ракети, втік. Але в тих краях така місцевість, що складки місцевості дозволили пілоту спуститися нижче й сховатися. І літак знову з’явився в небі зовсім несподівано. Ворожий штурмовик чітко наніс удар по тому місцю, звідки було здійснено пуск ПЗРК. Ракета влучила практично в позицію, де знаходився Матвій Оверчук. Побратими намагалися дістатися до волинянина, але ніяк не могли, адже 40 хвилин тривав ворожий мінометний обстріл. Ризикуючи таки витягнули тіло.
До війська Матвій потрапив, коли почався повномасштабний наступ. Пройшов навчання в Яворові на полігоні. До підрозділу, який формувався, доєднався у Малині на Житомирщині. Відзначають, що волинянин, хоч і мав зовсім іншу освіту – закінчив Рівненський університет водного господарства, добре освоював військову науку. До свого останнього бою Оверчук лише досконало вивчив ПЗРК «Ігла», але у нього не було жодного реального пуску. Це був його перший і відразу вдалий постріл.
– Не кожному вдається навчитися працювати з ПЗРК. Для цього потрібні неабиякі риси характеру. Адже не всі можуть навіть дивитися на літак, не всі готові встати на повний зріст, аби випустити ракету по цілі, – каже Олексій Аксьонов.
Матвію 30 липня мало б виповнитися всього 27 років. Його поховали у рідному селі Мирославівка. У Героя залишився син, який народився 20 січня цього року.
