Довгожитель Зосим Вікторович мешкає в селі Баїв Луцького району. У свої 94 роки чоловік не тільки дає раду домашньому господарству, а й зберігає чудове почуття гумору.
Волинянин також тримає десяток вуликів. Загалом у бджільництві він – майже пів століття, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Є кімнатка, де можна полежати, відпочити на бджолах. Достатньо навіть 20 хвилин. Як ляжете, полежите, то відразу в сон кидає, полегшення якесь відчуваєш, розслабляєшся. Потім навіть легше ходити, бадьорішим стаєш», – каже Зосим Вікторович.
Як зізнається чоловік, свого часу йому вдосталь довелося побачити і пережити, тож своєї долі не бажає нікому.
«Коли почалася війна, приїхали совєти на машинах. Здивувало те, що такі машини, що їдуть по болоту. Стали давати цукерки нам. От приїхали, а потім показали своє: і тюрми, і голод, і холод, і що хочте… Після війни ми жили в землянці. Після землянки почали зводити хату, потім знов розвернули хату, переселили в колгосп», – розповідає дідусь.
Він працював зв’язківцем. Пригадує: місце роботи довелося змінювати 13 разів, бо ж якщо ти не був у партії, то двері для тебе швидко зачинялися.
Звістку про те, що Україна нарешті стала незалежною, Зосим Вікторович запам’ятав до деталей, особливо тодішній ранок на вокзалі в Луцьку.
«Вони віталися зі словами: «Слава Україні!» Була хороша сонячна погода», – додає Зосим Вікторович.
Нині він мріє, аби війна якомога швидше закінчилася нашою перемогою, а «Росія розпалася на частинки».
