На Волині бійці роти контрдиверсійної боротьби 100-ї бригади тероборони щодня тренуються виявляти диверсійно-розвідувальні групи, які ворог може перекинути з боку Білорусі. Часом під приціл військових можуть потрапити місцеві мешканці, які нехтують забороною перебувати у лісових масивах. Адже ДРГ часто маскуються під цивільних, тож бійці мусять пильнувати усіх, хто рухається цими територіями.
Про це пишуть Волинські Новини.
Інформаційних вкидів дуже багато
Інформацію про ймовірний наступ з боку Білорусі в напрямку Волині час до часу закидають в медіапростір. На Волині запевняють: ситуація спокійна, тож мешканцям тривожитися нічого. Але між тим, бійців не перекидають на інші напрямки, аби надійно захищати прикордоння. Часто, розповідають захисники, з’являється чимало недостовірної інформації.
«Інформаційних вкидів дуже багато, білоруси часом здійснюють провокаційні дії на своєму боці. Але ми тут для того і стоїмо, щоб їх не пустити. А люди в нас люблять робити поспішні висновки і починають роздувати чутки до великих масштабів. Було таке, що нам знайомі з Києва дзвонять, кажуть: «У вас прорив, вже білоруси пішли». Ми кажемо: «Хоч скажіть, коли це було, що ми їх навіть не побачили». Практично щодня такі вкиди бувають», – каже боєць з позивним Ворон.
«Затримуємо браконьєра, а селом шириться чутка, що спіймали диверсанта»
На питання, чи виявляли диверсантів, бійці не відповідають. Натомість розповідають, що багато переполоху частіше роблять місцеві, які не дотримуються заборони на відвідування лісових масивів. Часом доводиться виїжджати на виклик, а виявляється, що це браконьєр вирішив собі пройтися лісом. Так, власне, і народжуються чутки про затримання диверсантів.
«Наша рота під це й заряджена: виявляти, знешкоджувати, затримувати, допомагати спецпідрозділам. Ми маємо вузьку спеціалізацію – боротьба з ДРГ, тому наша рота має назву КДБ – контрдиверсійної боротьби. У нас щодня багато тренувань, виїжджаємо у тому числі й ночами. Але поки що у нас все спокійно. В основному зустрічаємо браконьєрів, лісників, які порушують правила поведінки в лісових масивах та роблять проблеми і для себе, і для інших. Ми оточуємо територію, робимо засади, адже не знаємо, що ця людина могла пронести. Тим більше, що якраз під таким виглядом і заходять ДРГ. Буває, коли ти затримуєш браконьєра, лісника чи ягідника, люди бачать, що виїжджає підрозділ, і селом вже шириться чутка, що спіймали диверсанта. Адже коли виїжджаємо, то не знаємо, хто ця людина. Ми ж розраховуємо на те, що люди свідомі і дотримуються правил, бо в нас воєнний стан», – пояснює він.
Таких псевдодиверсантів військові передають поліції, а правоохоронці накладають штрафи за порушення правил відвідування лісових масивів. Проте на кожен сигнал тут мусять реагувати, адже диверсанти можуть маскуватися під цивільне населення, тож треба постійно бути в тонусі і повній бойовій готовності пильнувати свою територію. Звичайно, це не стримує чуток.
Аби таких випадків було якнайменше, з військовими співпрацюють місцеві ради. Визначено зони, в які можна допускати цивільних, і сільські ради інформують військових про те, що якась група має того дня вийти. Адже для декого збір грибів чи ягід – єдиний спосіб заробітку. Для цього встановлюють межі контролю, де люди мають право перебувати. Звичайно, є місця, де територія замінована, розташовані фортифікаційні споруди, туди йти суворо заборонено.
Усі готові їхати на інші рубежі
Уже кілька разів бійців могли перекинути на інші напрямки. Проте через напругу на українсько-білоруському кордоні їх залишають тут. Тому час, який мають, присвячують тренуванням.
«Клімат в підрозділі бойовий, всі заряджені, готові виконувати бойові завдання, ніхто не дає задню. Уже кілька разів була інформація про те, що нас можуть відправити на інший рубіж, на східні напрямки, але дещо загострилась ситуація, і ми знову стоїмо тут. Проте всі готові їхати туди, нам одразу ж казали: хто хоче – може звільнитися або перевестися в інший тиловий підрозділ. Таких у нас не було жодного. Тому поки час грає на руку, ми використовуємо його для навчання. Щодня тренувань маємо багато: бойова підготовка, стрільба, виконуємо бойові завдання, ходимо в наряди, контролюємо кордон», – додає Ворон.
Читати ще: Тероборона Волині спростовує чутки про «запеклі бої з ворожими ДРГ» біля кордону
З перших дів повномасштабного вторгнення 100-та бригада тероборони Волині сформувалася з добровольців.
«Ми з першого дня зібралися, це були мотивовані люди, добровольці. Всі без повісток, самі з’явилися у центри комплектування, у тому числі й ті, хто має бойовий досвід, хто воював у 2014-2015 роках. Зрозуміло, що колективу потрібен був час для злагодження. Адже тут зібралися не юнаки, які прийшли на строкову службу, а багато є з досвідом. Проте вже всі притирання та суперечки минули», – переконує боєць.
Екзамен на шеврон «Медоїда» і постійні тренування
Практично щодня бійці тренуються надавати медичну допомогу. Вони не користуються радянськими гумовими джгутами, а всі мають турнікети, укомплектовані аптечки. Тут навіть запровадили власні «екзамени» на знання з першої медичної допомоги, а винагородою за складання екзамену є неофіційний шеврон «Медоїда».
«Ми зробили в підрозділі екзамени на шеврон «Медоїда». Щоб його отримати, треба опанувати певний комплекс знань. Є люди, які й десяток разів його проходили і не могли отримати шеврон. І навіть якщо шеврон є, але буде якась невідповідність, ти його знімаєш і вже не будеш називатися медоїдом. Медицину ми відпрацьовуємо щодня або через день. Уже всі навчилися ставити крапельниці, трубки, робити перев’язування. Для нас запрошували інструкторів з медичною освітою, медиків з бойових підрозділів. Тренувалися. Наприклад, ставити крапельниці вчилися на саморобному «манекені», який зробили з пляшки з трубкою. Потім – один на одному, часом було, що в руках по чотири-п’ять крапельниць. У кожного практично по дві аптечки, є турнікети. А старі джгути – хіба якусь гілку підв’язати», – провадить Ворон.
Сьогодні військовим важливо мати якісні аптечки, новітні технічні засоби зв’язку, сучасну зброю. Так само час вимагає і нових підходів до тренувань.
«Дехто з наших бійців служив у радянській армії і має знання ще з тих часів. Але ми наголошуємо, що більшість знань нині вже застаріли. Пояснюємо: ви ж, приміром, не користуєтеся дисковим телефоном, а спілкуєтесь з онуками скайпом. Тож і ми будемо діяти відповідно до технологій. Приміром, якщо у нас є дрон, то нам не треба займати якусь висоту, щоб оглянути територію, як в 45-му році. Ми тренувалися за всіма методиками, за натівськими стандартами. Наприклад, взяли відеопосібники, беремо урок і розробляємо собі. У нас офіцери – молодці, вони нам дозволяють, вони вмотивовані у тому, щоб бійці були якомога краще підготовлені. Інформують штаб, що нам, наприклад, треба нічні стрільби, стрільби в приміщеннях, з гранатометами. Ми розбираємо відеоурок, креслимо схеми, обговорюємо, спершу тренуємось з холостими набоями, потім командир роти дає дозвіл на відпрацювання», – резюмує боєць.
Юлія МАЛЄЄВА
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
