До АЗС по всій Україні все ще тягнуться довгі черги. Ані скасування ліміту по маржі для трейдерів і зростання цін на бензин і ДП, ані переговори з європейськими постачальниками на рівні держави поки не дали результату. Коли вдасться вирішити проблему дефіциту і від чого це залежить – нижче у матеріалі РБК-Україна.
Вже більше місяця в Україні не вдається закрити питання з дефіцитом бензину і дизельного палива (ДП). Наявних поставок з Європи недостатньо навіть для того, щоб задовольнити попит, який помітно впав через війну.
По імпорту технічні можливості для прокачування невеликих обсягів палива (як бензину, так і ДП) через Польщу та Угорщину є. Проблема у фізичній відсутності зайвого як “дизеля”, так й бензину на європейському ринку.
Порожні баки
В Україні нестача палива на АЗС почалися після ракетного обстрілу Кременчуцького НПЗ у квітні. До того ж до і після цього росіяни регулярно атакували нафтобази по всій країні, намагаючись створити дефіцит для армії і залишити аграріїв без палива напередодні посівної кампанії.
До кінця минулого місяця ситуація переросла в явний дефіцит практично на всій території країни, багатогодинні черги хоча б за 10 літрами палива стали звичайною картиною у всіх регіонах. У роздробі бензин і ДП купити стало практично неможливо – на заправках почали відпускати товар лише корпоративним клієнтам за паливними картками і талонами.
Мережі АЗС, які зуміли налагодити хоч якісь поставки, посилили ліміти відпустки в один бак – у вільному доступі рідко коли продавали більше 10 літрів. Навіть транспорт критичної інфраструктури змогли обслуговувати далеко не всі мережі заправних станцій.
“Щоб уникнути ситуації, коли пального немає взагалі, ми, розуміючи, що і скільки закупили і коли воно приїде на АЗК, змушені встановлювати ліміти, щоб розтягнути партію на найбільшу кількість автомобілів”, – сказали РБК-Україна в прес-службі мережі ОККО.
Там пояснили, що з технічної точки зору на АЗС не можуть вичерпувати пальне в резервуарах до нуля, щоб не закачати в трубопроводи повітря. Саме тому існує критичний рівень залишків, після досягнення якого заправка зупиняє продаж, як бензину, так і ДП.
І хоча в країні до недавніх пір діяв ліміт на маржу для трейдерів, деякі з них, користуючись дефіцитом і метушнею через війну, явно завищували ціни на АЗС-до 70 гривень за літр і вище.
Влада реагувала активно, але навряд чи це було ефективно. Наприкінці квітня віце-прем’єр Юлія Свириденко пообіцяла, що дефіцит буде ліквідовано за тиждень. “Оператори мають законтрактовані обсяги на території Західної Європи. І зараз ми вирішуємо питання їх завезення на територію України”, – говорила вона 29 квітня. Але ні через тиждень, ні через два логістичні питання не вирішилися, дефіцит нікуди не зник.
У Socar Energy Ukraine (мережа АЗС Socar) визнають, що ситуація непроста, але позитивна динаміка на ринку зростає щотижня. “З дизелем ситуація значно покращилася, з бензином ситуація гірша, але є нові контракти на поставку”, – сказали виданню в компанії. Тим не менш, в найближчий місяць скасовувати ліміти на продаж нафтопродуктів тут точно не будуть, залишивши в пріоритеті заправку транспорту екстреної допомоги і аграріїв.
Монополія Білорусі або чому не шукали бензин
У другій декаді травня уряд скасував регулювання цін на паливо, а точніше – зняв обмеження максимальної націнки для мереж. Але і це проблему не вирішило, а призвело лише зростанню цін на бензин і “дизель”. “Державне регулювання і дефіцит не пов’язані безпосередньо”, – відзначили в Socar Energy Ukraine.
Ключовим постачальником палива в Україну ще з 2014 року залишалася Білорусь. Тепер же зі зрозумілих причин торгівля з цією країною, як і з РФ, припинилася. І хоча ще з минулого року Мінськ не раз погрожував перекрити поставки і обмежити транзит з Литви, уряд так і не налагодив систему альтернативного імпорту. Що, власне, і підтверджується ситуацією останнього місяця.
“Укртранснафта”, за інформацією РБК-Україна, неодноразово за останні півтора року зверталася до Мінекономіки з пропозицією ввести мита або квоти на імпорт нафтопродуктів з Білорусі. Ці обмеження, з одного боку, призвели б до деякого подорожчання палива. З іншого – стимулювали б ринок шукати нових постачальників в Європі. Ймовірно, тепер би проблема стояла не так гостро. Але цю ідею в уряді тоді так і не підтримали, очевидно, побоюючись підвищення цін на АЗС, що явно непопулярно в очах громадян.
Віце-прем’єр-міністр економіки Юлія Свириденко (Фото: прес-служба Кабміну)
Зараз основна увага чиновників і трейдерів спрямована на пошук палива в Європі. Надії покладали на Польщу та Угорщину. За словами Свириденка, у квітні з Польщі надійшло 60 тисяч тонн палива, і обсяг імпорту можна збільшити до 200 тисяч тонн. З Угорщини очікували 100-150 тисяч тонн. Однак за цими напрямками реальний імпорт поки неможливий з двох причин – немає технічних можливостей і найголовніше – немає вільного палива.
“Ми розраховували на польський транзит з Німеччини і, можливо, поставки з польського резерву. Але немає цистерн, які можуть перевезти додатковий обсяг, не вистачає потужностей в портах”, – зазначив директор Консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн.
До того ж Польща сама імпортує в рік до 5 млн тонн “дизеля”, а тому забезпечити додатково для України ще 2,5 млн тонн їй буде досить складно, зазначив експерт.
Питанням технічної можливості поставок палива з Угорщини займалося за власною ініціативою керівництво “Укртранснафти” – дочка НАК”Нафтогаз України”. Для організації реверсу по продуктопроводу ” Самара-Західний напрямок “(т.зв.” труба Медведчука”), чого раніше не практикували, було закуплено обладнання і готувався до підписання контракт з угорською компанією Mol. Але максимальний обсяг, який угорці можуть зараз прокачати в Україну по двох точках входу – не більше 35 тисяч тонн на місяць.
У Кабміні вимагали від” Укртранснафти ” домовитися про 100-150 тисяч тонн. Аргументи директора компанії Миколи Гавриленка, що це поки неможливо, підтримки в уряді не знайшли. Минулого тижня його звільнили з ініціативи голови НАК Юрія Вітренка. Саме претензія за угорським контрактом, за словами самого Гавриленка, стала причиною такого кадрового рішення.
“Враховуючи технічні обмеження від постачальника послуг, ні про які 100-150 тисяч тонн на місяць реверсом цього року не може навіть йти мова. І тепер хотілося, щоб чиновники нарешті знайшли того, хто ввів їх в оману, звинувативши керівництво “Укртранснафти” в невиконанні “зобов’язань”, – заявив у коментарі РБК – Україна вже екс-перший заступник гендиректора “Укртранснафти” Андрій Пасішник.
Новим директором компанії призначили Володимира Цепенду, який раніше працював у системі Укртрансгазу. Буквально через пару днів після вступу на посаду він відправився в Будапешт для підписання документів. Але з минулої п’ятниці ніяких новин ні з української, ні з угорської сторони по цій темі немає – в “Укртранснафті ” і в Mol поки відмовляються від коментарів.
За інформацією РБК-Україна від джерел на паливному ринку, контракт був підписаний в кінці минулого тижня, і публічно про це буде заявлено днями. Сторони домовилися про технічну можливість перекачування до 35 тисяч тонн “дизеля” на місяць. Цього вкрай мало для потреб українського ринку. Але навіть цього обсягу фізично поки немає. Mol в кращому випадку, за інформацією співрозмовників видання, може забезпечити лише 1/7 частину реверсу, тобто 5 тисяч тонн, тоді як інший обсяг потрібно шукати.
Швидко проблема з дефіцитом на АЗС не вирішиться (Фото: GettyImages)
При дефіциті на європейському ринку важко розраховувати на те, що в найближчі місяці з Угорщини буде надходити більше 50 тисяч тонн дизпалива, зазначив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Але це в тому випадку, якщо в перспективі обсяг прокачування збільшиться.
Потужність “труби Медведчука” в принципі дозволяє в реверсному режимі поставляти з Угорщини до 2 млн тонн нафтопродуктів на рік. Це найшвидший і найдешевший імпорт палива на український ринок, вважає Омельченко. Дешевий, тому що компанія МОL виробляє більшість нафтопродуктів з російської нафти, яку отримує зі знижкою в 30%.
“Але, мабуть, і політичне керівництво Угорщини не планує ділитися цією перевагою з Україною. Адже одним з головних чинників політичної підтримки уряду Орбана (прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, – ред.) якраз і є низькі ціни на енергоносії”, – зазначив Омельченко.
Пошуком палива на ринку Європи займаються як приватні трейдери, так і “Нафтогаз України”, який нещодавно отримав в управління заправки, що залишилися від мережі АЗС Glusco, її пов’язували з бізнес-партнерами Віктора Медведчука. Поки особливого успіху ці пошуки не принесли. “У нас число імпортерів за всіма видами продуктів зросло в два рази протягом місяця, але ресурсу в два рази більше не стало”, – заявив Сергій Куюн.
Покупці шукають ресурс, де тільки можна і за будь-якою ціною, говорить експерт. “Європа сама дефіцитна. Наші вигрібають все, що є. Стає очевидно, що в прикордонних країнах ми нічого не знайдемо – ні бензину, ні дизеля. Тому треба шукати далі-Амстердам, Антверпен, італійські, албанські порти і укладати договори”, – зазначив Куюн.
За системою обмінних операцій (своп) паливо дійсно можна знайти в Європі. І, за інформацією видання, саме таким чином зараз і планують забезпечити поставки з Угорщини. Як це працює? Наприклад, Mol може купити для себе “дизель” в Австрії або Італії, а своє паливо направити в Україну. Це, звичайно, відіб’ється на його вартості для наших споживачів, але дозволить вирішити проблему дефіциту.
Трейдери очікують, що влітку дефіцит на ринку ще збережеться. У Socar Energy Ukraine вважають, що ситуація швидше вирішиться, якщо, наприклад, відновить роботу Кременчуцький нафтозавод або будуть розблоковані порти. Але обидві умови поки виглядають, м’яко кажучи, малореальними.
