Військовий з Волині Олексій Кушнєр опублікував допис, у якому поділився емоціями від виконання роботи військового медика.
Публікуємо його в повному обсязі:
Бути медиком на війні, це бути безпристрасним.
У пораненого немає ні звання, ні віку, він перестає бути товаришем чи побратимом.
Все вирішує характер рани – сортування, спочатку ті, хто помре без твоєї допомоги, потім інші.
Просто калейдоскоп навіть не облич, а ран, поранень, ампутацій чи станів.
Швидко, якісно, вириваючи у смерті кожного. Це вже потім «ми реально це зробили, нам реально це вдалось?»
Ніщо так не гріє душу, як те, коли запитуєш як стан того, в якого шансів вже не було і отримуєш відповідь «Живий». Так, довга реабілітація та робота над собою, але ми повернули не одну сотню мужніх чоловіків їх батькам, дружинам, дітям та друзям.
БІЛЬШЕ РОЗПОВІДЕЙ ВІД ОЛЕКСІЯ ЧИТАЙТЕ В ЙОГО ТЕЛЕГРАМІ: https://t.me/oleksiykushner
