Упродовж трьох місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну сім’я Оксани Андрухненко з Луцька прийняла майже 30 переселенців. Частина з них уже повернулась у свої домівки, — розповіла Суспільному жінка.
Нині у її будинку живе п’ять сімей з регіонів, де ідуть бойові дії, зокрема з Донецької, Луганської та Харківської областей. Усього – 18 постояльців.
“Тут в нас є де жити, чому не прийняти? Ви б бачили тих людей! Їхні очі. Оце серед ночі, брудні, голодні. Вони по чотири дні добиралися”, – говорить Оксана Андрухненко.
Нині в будинку живе подружжя Адарічєвих, які разом із онуками приїхали до Луцька зі Слов’янська. Обоє — лікарі-педіатри. Чоловік каже: не могли залишити своїх пацієнтів, з міста виїхали через місяць після початку війни.
“Треба було лікувати дітей. Я був і сімейним лікарем і педіатром. Була дуже складна ситуація. Так страшно було за дітей. Коли ми телефонували і чули бахи, вибухи, постріли, авіа удари були навіть. І працювати треба і виїжджати треба”, – розповідає переселенець.
Ще одна родина переселенців, яких прихистила лучанка – Олена та Віктор із Сєвєродонецька.
Олена працювала на хімічному підприємстві “Азот”, яке нині обстрілюють. Подружжя каже: про події у місті дізнаються виключно з новин.
“Ми навіть після 2014-ого року не думали, що таке буде. Нас в 14-му році обстрілювали, але місто залишилось в Україні. Нині якщо місто звільнять, то будемо відновлювати. Як тільки скажуть, що можна повертатися”, — говорить Віктор.
“Продуктами переселенців забезпечують мої родичі та знайомі”, — додала Оксана Андрухненко. Нові мешканці будинку почергово займаються господарством.
