Як відомо, найгарячішою точкою на карті за підсумками російсько – загарбницької війни став Маріуполь.
Героїчне місто, яке знаходиться на березі Азовського моря заблокували російські війська, що регулярно обстрілюють – зокрема житлові квартали.
Нині, тіла тисячі загиблих лежать на вулицях, а у дворах будинків з’являються чимало братських могил.
Зазначимо, що у Маріуполі до початку війни мешкало близько півмільйона людей – це 10-те за величиною місто України.
На полях Маріуполя загинули тисячі людей, серед них жінки, чоловіки, і діти. Вони могли б жити, любити, навчати, але вони віддали своє життя за рідну Батьківщину – Україну.
Війна – це страшно, це лихо для кожної сім’ї, для кожної людини. Врятуватися від війни неможливо, особливо тоді, коли жорстокий наступ ворога щосили спрямовує ненависть на український народ.
ВІКТОР ТКАЧУК, ТРЕНЕР З ФУТБОЛУ, ВОЛОНТЕР.
На початку 2000 – х років пан Віктор покинув рідне Берестечко, що на Волині та поїхав до Маріуполя.
На теренах Маріуполя він створив родину, мав сина. Улюблена справа приносила Віктору натхнення та задоволення.
Тим паче, що на рідній Волині Віктор Ткачук відзначився активною спортивною діяльністю. Зрештою, він був гравцем ФК “Стир”, справжнім ветераном Горохівського футболу.
Як відомо, у Маріуполі відбувалися запеклі бої з російськими військами, після чого місто потрапило в жорстоку блокаду.
Відтак, окупанти били з артилерії по усіх житлових будинках, вчиняли розправи над мирними мешканцями. Розстрілювали цивільних і під час спроб їхньої евакуації.
З приходом окупантів Віктор Ткачук у місті Маріуполь здійснював волонтерську діяльність.
Як розповідають рідні, він надав потребуючим іжу і воду. А також допомагав гасити полум’я пожеж.
Друзі пригадують, що ще до початку війни розмовляли із Віктором. Попереджали його, що може початися війна, і що необхідно їм приїхати на Волинь, тут мама живе, є будинок. Але Віктор, як і багато українців, не вірив у те, що Росія розпочне повномасштабне вторгнення.
На щастя, родині пана Віктора вдалося евакуюватися до Польщі. Утім, саме на чужині вони дізналися, що тата більше немає…
“Він відмовлявся покинути Маріуполь, бо хотів захистити свою домівку, а 9 квітня фахівець помер.
Дружина мого брата застрягла на іншому кінці міста. Вона переховувалася у підвалі і понад місяць не виходила на зв’язок. Віктор Григорович раз на тиждень контактував з нами – йому якось вдавалося ловити зв’язок. Ми дали йому координати того підвалу, якщо він раптом матиме змогу дізнатися певні новини. Уявіть собі, він поїхав туди, в іншу частину міста. На велосипеді добирався приблизно три години під обстрілами.
Він передав нам позитивні новини. Батько розмовляв з ним за два дні до смерті. Віктор Григорович вивіз свою сім’ю, а сам залишився. Я чув, як тато по телефону просив і переконував, що Маріуполь все ж варто зараз покинути: “Вітю, що тобі там робити?” Але Віктор Григорович був такою людиною… Він був настільки проукраїнським, настільки любив свою Батьківщину.
Сказав, що не може просто так поїхати і захищатиме свій дім. Хоча насправді там вже не було що захищати. Усе навколо палало, у його будинок також влучив снаряд, він гасив пожежу. Віктор Григорович оберігав домівку від мародерів, казав, раптом “ці окупанти” прийдуть. Він – герой нашого часу. Про таких людей треба розповідати. Дружина Ткачука розповіла, що його застрелив снайпер. Іншої інформації ми не маємо”, – сказав Путря в інтерв’ю Футбол24.
Згодом, сім’я натрапила на ганебний проросійський репортаж, яке набрало чимало обертів у РФ.
Відтак, хтось із земляків в Італії на одному з каналів побачив сюжет, у якому йшлося про загибель спортсмена….
Сумну звістку підтвердили і ті, які вижили.
Зрештою, Віктора Ткачука було поховано на братській моглилі, з усіма мирними жителями міста Героя – Маріуполь…
“Поховати 53-річного Віктора Ткачука на батьківщині у місті Берестечку Волинської області не змогли. Сусіди змогли лише вирити могилу у дворі будинку, поховати та встановити хрест”, – розповів його давній друг Анатолій Романовський.
Як зазначають, він гасив пожежу в одній із багатоповерхівок і його вбив снайпер. Його тіло знайшли в тому ж районі, де він і жив. Що там було насправді ми не знаємо.
Дружина зв’язувалася зі знайомими, які залишилися там. Утім, говорити правду телефоном вони бояться….
У рідному містечку Берестечко нині мешкає сивенька 80-річна матір Віктора Ткачука, яка 9 квітня вона з рідними та друзями у храмі села Піски організувала панахиду за загиблим сином..
