Ми не повинні толерантно промовчати про залишки «руского міра» у нас в Луцьку .Ми багато разів чули : «це не на часі, «немає коштів», « зараз це не є так важливо», “не раскаливайте общєство» , « нє сєйтє вражду».
Про це на своїй сторінці у мережі Facebook написала головна лікарка Центру хірургії проф. Загурського Тетяна Єремеєва
“Засилля в Україні колишніх атрибутів СССР , приспало пильність українців, породили в українців сліпоту і глухоту, примирили нас, що так має все бути.
Ми привчені у Луцьку до постійної присутності радянських символів на Меморіалі та цих невідповідних історії цифр«1941-1945», присутності руського міра у назві вулиць міста.
Ми приспали свою пильність
Та вічно толерантно відповідали – «не на часі»…
… Луцьк, на щастя, україномовне місто, але не дивлячись на цю видиму українську ідентичність ми толерантно промовчали та не ініціювали звернення до Міністерства культури про приведення Меморіалу до норм закону України про декомунізацію.
Ми промовчали, коли знесли монумент під час реконструкції площі символу руху України до Незалежності Степану Бандері.
Чи заважав би тут зараз пам’ятник біля адміністративної будівлі міста ЦНАП? Ні. Знайшлись кошти на реконструкцію площі і не знайшлись кошти завершити пам‘ятник ?
Запропонували перенести та сховати у закутки Луцька якомога далі від очей.
Луцьк, як обласний центр Волині, саме тієї місцевості де і зародилось УПА! ..Сором.
На ці дії перенесення толерантно тихо відповіли націоналістичні активісти Луцька – «погоджуємось перенести».
Толерантно тихо відповіло українське духовенство ПЦУ, що освячували місце – «погоджуємось».
Відомо, що міський простір, міська архітектура та пам’ятники формують історичну свідомість містян і є належними історичними меседжами.
Про це добре знають російські окупанти, встановлюючи новосклеєні пам‘ятники Леніну на окупованих територіях України.
Ціна толерантності, нашої приспаної пильності в Україні виявилася дуже високою! Ми не будемо мовчати. Думайте депутати”, – йдкеться у дописі.
