На Київщині жорстоко убили сім’ю волинських підприємців усього за шість тисяч гривень?
31 січня у Стобихівці Камінь-Каширського району Волині був страшний похорон. Уся громада села й чимало жителів околиці прийшли сюди, щоб віддати останню шану подружжю місцевих підприємців Світлані та Анатолію Осадчукам. Напередодні їх жорстоко убили на Київщині, – пише Вісник.
Возили дошки для виготовлення меблів
– Дуже гарна була сім’я, – із сумом у голосі каже Анатолій Приймак, секретар Сошичненської громади, до якої входить Стобихівка. – Для усіх нас це невимовне горе. Таких трагедій село, мабуть, ще не знало.
В Осадчуків шестеро дітей, Світлана мала звання матері-героїні. Найстарші троє вже випурхнули з батьківського гніздечка і створили власні сім’ї. Світлана з Анатолієм раділи, що мають велику дружну родину, завжди старалися підтримувати один одного.
Колись чоловік працював лісником, пізніше вирішив відкрити власний невеличкий бізнес. Він заготовляв пиломатеріали і возив на продаж на Київщину. Добрі взаємини налагодив з підприємцем з Василькова, що за сорок кілометрів від столиці. Років з десять постачав йому дошки та брус для виготовлення меблів.
– Толік ніколи сам не їздив, – розповідають у селі. – Бо ж то й дорога неблизька, і гроші. Завжди брав із собою або одного із синів, або дружину. Цього разу поїхала Світлана.
Що батьки зникли, на сполох забили діти. Бо і тато, і мама раптово перестали виходити на зв’язок й додому не повернулися. Звісно, думки виникали різні: могли в аварію потрапити чи просто телефони розрядилися. Але чим більше минало часу, тим тривога наростала. Тож рідні звернулися у поліцію.
На місце виїхали наряди груп реагування патрульної поліції, а також карний розшук. Встановили, що бус не виїжджав за місто Васильків. Стали об’їжджати вулиці, і на одній натрапили на авто, яке розшукували. Дверцята були замкнені. Та через скло розгледіли два понівечені тіла, що лежали у салоні.
Кружляв по місту з тілами
Що Анатолія та Світлану жорстоко убили, сумнівів не було. Експерти виявили множинні рани на тілі загиблих. Увесь салон машини був залитий кров’ю. Підозра у розправі над подружжям одразу впала на 52-річного підприємця, до якого поїхали Осадчуки. Коли до чоловіка прийшли правоохоронці, той не відпирався.
– Він сильно кричав на мене, – зізнався підозрюваний на першому допиті. – Я взяв молоток і вдарив його. Багато разів, скільки – не пам’ятаю.
Анатолія убив просто у себе в цеху. Світлана сиділа у бусі й чекала на чоловіка. Натомість з цеху вибіг озвірілий господар з ножем і кинувся до жінки. Та намагалася вирватися, зачинитися зсередини. Тоді перелізла на водійське сидіння й через інші дверцята хотіла втекти, але гостре лезо вп’ялося у тіло й не залишило жодних шансів на життя.
Замітаючи сліди, нелюд переніс труп Анатолія у його мікроавтобус, кинув у кузов і прикрив дошками. А Світлану підсунув на пасажирське сидіння і сів за кермо, щоб вивезти тіла подалі. Однак, покружлявши вулицями Василькова, вирішив ніде далі не їхати. Залишивши бус з тілами просто неба, пішов назад до себе. Коли правоохоронці запитали, чому виник конфлікт, підозрюваний розповів, що був винен Осадчукам гроші. Суму назвав… шість тисяч гривень. Чоловіка затримали.
Батьків поховали в одній могилі
А тіла Світлани й Анатолія привезли додому. Менші діти, побачивши їх мертвими, заклякли від горя. А старші по черзі падали на труни то тата, то мами. Біля будинку чергувала швидка.
Розділити невимовну тугу цієї сім’ї прийшли сотні людей. Похорон був дуже велелюдним. Тільки найрідніших зібралося кілька десятків, бо Анатолій мав ще тринадцятьох братів та сестер, Світлана – п’ятьох. Усі прийшли зі своїми сім’ями. Непритомніли від горя батьки загиблих, бо хіба може бути щось страшніше, ніж віддавати сирій землі своїх дітей?
Поховали Анатолія і Світлану в одній могилі. Йому було 49, їй – 48. В одну мить їхні діти стали круглими сиротами, найменший з яких – син-семикласник. За скоєння такого жорстокого подвійного убивства кату світить 15 років позбавлення волі чи навіть довічне ув’язнення.
– Та не був Анатолій нарваний. Навпаки, усі ми знали його як добру і стриману людину. Що там насправді сталося, одному Богу відомо… – кажуть односельчани.
Наталія КРАВЧУК
