Як стало відомо, близько ста років очолив і організував партизанський рух в Шацькому краї Степан Шковорода. Він був завжди у вирі політичних подій не шкодував свого життя заради людського щастя, знав чого живе і життя його стало частиною історії Шацька.
Про це йдеться в опублікованому конспекті уроку рідного краю вчительки історії Шацької школи Тамари Гурко, передає Район. Шацьк.
Народився Степан Олексійович 15 січня 1910 року в сім’ї селянина. Від батька успадкував риси бунтарства, здорового невдоволення важким життям.
Важким було життя сім’ї Шковородів, батько змушений був виїхати за океан. Чотири роки сповнилося Степанові, коли почалась Перша світова війна.
Старшого сина Шковородів Якова забрали до війська. У 1915 році, коли лінія фронту наблизилась до Шацька, сім’я Шковородів разом з іншими шачанами вирушила в далеке Поволжя. По дорозі померла мати й коли прибули в Самару маленького Степана віддали у дитбудинок. Восени 1921 року, коли закінчились війна, разом з земляками потяглись до рідної землі й малі Шковороди, а тут уже хазяйнували поляки.
Життя стало ще гіршим, але з фронту повернувся Яків, а з-за океану батько. Степан підріс і став ходити на заробітки. Повертаючись він розповідав, що чув і бачив про боротьбу селян.
В 1925 році в Шацьку діяла легальна тоді організація «Сельсоюз», а в 1927 році її членом став Степан Шковорода. Члени організації вели пропагандистську роботу: розповсюджували листівка, ставили вистави українською мовою, допомагали членам КПЗУ. У 30 роках членом КПЗУ став і Степан. За визвольну боротьбу в 1936 році Шковорода потрапив у тюрму, а у вересні 1939 року він уже повернувся у Шацьк.
Після звільнення Шацька від поляків Степан працював в райкомі, а потім головою райспоживспілки. В ніч на 22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна і Шковорода разом з частинами Червоної армії відступав до столиці України. Але його, як члена партії, повернули назад для організації партизанського руху.
У вересні Степан Шковорода був уже в Шацьку. Партизанський загін вирішили створити на весну 1942 року, а зараз почали вести підготовку. На літо в загоні було вже до 70 осіб. Партизани вели боротьбу з поліцаями, звільняли молодь, яку вивозили в Німеччину, робили вилазки на залізницю.
Німці, дізнавшись про партизанський загін, постійно переслідували народних месників, завдаючи їм шкоди: загинула розвідниця Ярина Смоляр, зв’язківець Микола Сулим та інші члені загону.
На літо 1943 Шковорода, щоб врятувати людей, вирушив на Білорусію і приєднався до загону Наумова. Влітку під час одного з боїв Степан Шковорода був тяжко поранений і через три дні помер. Там же і поховали його, а друзі поклялись відомстити за свого командира.
В людській пам’яті живе ім’я партизанського ватажка Степана Олексійовича Шковороди. У Шацьку встановлена пам’ятна дошка на вулиці імені Степана Шковороди, як знак пам’яті та шани
