Як стало відомо, нині істориками відомі імена чотирьох волинян, які у 1918 році брали участь у бою під Крутами. Серед них – уродженець Горохівщини Матвій Данилюк.
Про це розповіла Суспільному старша наукова співробітниця Волинського краєзнавчого музею Яна Лис.
З її слів, з теренів сучасної Волинської області у бої за Крути брали участь чотири уродженці краю: це Матвій Данилюк (Горохівщина), Остап Гаврилюк, Гнат Мартинюк і отець Іван-Йосип Грушецький.
«Волинь уславилась тим, що учасник бою під Крутами Матвій Данилюк – був єдиний крутянин, який дожив до Незалежності України», – каже Яна Лис.
Рік тому кореспонденти Суспільного Волині побували у селі Ватинець, де жив герой Крут та зібрали спогади про нього.
Відтак, Яна Лис додає: було кілька крутян, доля яких потім була пов’язана з Волинню, наприклад Митрофан Швидун.
До слова, з нагоди 104-річниці бою під Крутами у Волинському краєзнавчому музеї історикиня організувала годину пам’яті «Крутяни з Волинської землі». Науковиця Яна Лис показала фотокартки уродженців Волині, які брали участь у бою під Крутами та розповіла про життя вцілілих.
Матвій Данилюк прожив 103 роки і до останнього не полишав свого улюбленого заняття – риболовлі, передає Львів. Місто натхненння.
«То була людина-чудо, такий енергійний, такий життєлюб, сім’янин, сусід, взагалі хороша людина. Любив рибалити. Все боровся за Україну. Де б він не йшов ще тоді – за радянської влади – все казав: «Слава Україні!», – описує свого земляка родичка Матвія Данилюка Надія Головчук.
У селі його називали лагідно Дід Матвій. Довгожитель мав шану і авторитет. Та боєць усе життя беріг свою таємницю. У 1918 він у складі Київської юнацької школи ім. Богдана Хмельницького вижив у бою під Крутами….
Володимир Степанович Іщук — правнук Матвія Данилюка, учасник Євромайдану та російсько-української війни. Проживав у селі Підгайці, що неподалік Луцька.
Тоді, в останні дні серпня 2014-го він загинув, утверджуючи суверенітет України, незалежність якої понад сто літ тому виборював у бою під Крутами її дід.
Як Володя йшов на війну, питав у мене: «Мамо, ким був під Крутами дід Матвій?». Кажу: «Що за Україну боровся, знаю, а ким саме був — не знаю». Син усміхнувся. Виявляється, він по архівах ходив, щоб більше довідатися. Коли їхав на схід, дав мені клаптик паперу з якимось номером. Просив берегти. Та я його згубила. Тепер думаю, що це був, певно, номер архівної справи діда Матвія, ідеться в матеріалі Високий Замок.
Матері важко про все це говорити. Сестра Володі, Валя, зізнається, що ще недавно ненька й слова про її загиблого брата не могла сказати. Лише гірко ридала у відповідь на усі запитання. Було страшно на її горе дивитися. Час минав, а у своїй біді жінка ніби закрилася. Лише тепер потрошки оживає. Онуки ростуть — їй потіха, її крила.
