Надаючи першу допомогу людині, яка знепритомніла, потрібно насамперед переконатися у власній безпеці, а також бути впевненим у тому, що ти зможеш допомогти.
Про це розповів завідувач відділення кардіології Волинської обласної лікарні, координатор групи експертів з кардіології області Сергій Саламатін у програмі «Телемедицина» на 12 каналі 17 січня.
«Існує алгоритм дій, який говорить, що спочатку треба переконатися у власній безпеці, тому що можуть бути різні фактори, які вплинули на ту людину. Далі необхідно покликати когось на допомогу: щоб було кому допомогти, викликати швидку допомогу, щось піднести тощо. Адже треба зробити багато дій, а одному це складно», – пояснює лікар.
Наступний крок – розпочинати серцево-легеневу реанімацію. Але це можуть робити не всі.
«Треба допомагати, коли ти знаєш, що робити, – тоді ти зможеш допомогти. Якщо проводити реанімаційні заходи неправильно – навряд чи вони будуть ефективні, можна лише нашкодити. Тим більше непідготовлена людина не завжди може оцінити у повній мірі стан тієї людини, яка потребує допомоги. Тому не все так просто, як здається на перший погляд. Дуже важливо знати, що робиш», – наголосив Сергій Саламатін.
За його словами, серцево-легеневу реанімацію треба розпочати якомога швидше, тому що ефект реанімаційних заходів залежить від швидкості їх здійснення.
«Реанімаційні заходи полягають у проведенні непрямого масажу серця, штучного дихання і найважливіше – якомога швидше застосувати прилад під назвою дефібрилятор. Зупинці серця передує такий момент, як фібриляція шлуночків, тобто це крайнє порушення ритму… Вона може тривати декілька хвилин, декілька секунд. На основі цього і побудовані реанімаційні заходи, тобто застосування дефібрилятора. Його назва означає «ліквідація фібриляції». Значно рідше механізмом зупинки серця буває така річ, як асистолія. Це коли ми бачимо пряму лінію на ЕКГ», – каже кардіолог.
Наголошує: дефібрилятор потрібно застосувати якомога швидше.
«Тому що дефібриляція, проведена протягом першої хвилини раптової смерті, в 90% випадків дозволяє відновити серцеву діяльність. З кожною наступною хвилиною ефективність дефібриляції значно зменшується. Тому дуже важливою є доступність дефібриляторів», – зауважує лікар.
Він каже, що існує так званий автоматичний дефібрилятор, який створений якраз для того, щоб непідготовлена людина могла його застосувати.
«Пристрій обладнаний не тільки власне дефібрилятором, а й реєстратором, щоб не помилитися, не зробити дефібриляцію на працюючому серці. Він фіксує серцевий ритм, і пристрій подає голосові команди, коли зупинитися, зачекати, а коли нанести розряд дефібрилятора. Також є команди, які вказують, з якою частотою треба проводити компресію грудної клітки, тобто масаж серця», – стверджує Сергій Саламатін.
«Чи може пересічна людина робити реанімаційні заходи? Якщо знає, що саме робити, – однозначно так. Масаж серця, штучне дихання. При реанімаційних заходах потрібно, щоб зміщення грудної клітки було не менше як на 5-6 см, але й не більше, щоб не нашкодити. Має бути відповідна частота – не менше як 100 на хвилину. На кожні 30 натискань має бути здійснено 2 штучні вдихи. Але тут і етична проблема: якщо перед вами чужа людина, з якою ви ніколи не контактували, зробити їй штучне дихання рот у рот – не кожен на це піде», – зазначає гість програми.
