Луцька кав’ярня “Старе місто” отримала шанс на друге життя, бо тепер це єдиний заклад у місті, де працюють бармени із синдромом Дауна.
Раніше власниками кафе були ветерани АТО Анатолій Форманюк та Микола Кравчук. Чоловіки, які воювали в 2014 році на сході у складі 51-ї бригади започаткували власну справу, проте у листопаді 2019 року повідомили про закриття кав’ярні.
Колишній власник “Старого міста” Микола тішиться тому, що у Луцьку відкрили кафе, де люди з інвалідністю більше не будуть почуватися “не такими як всі”.
“До нас завжди приходив гість із донькою, у якої ДЦП. Вони дуже любили приходити, бо ми їх класно зустрічали: ніхто не звертав уваги на те, що з нею щось не так. Ми спілкувались, приділяли їй увагу. А тепер у нас в Луцьку є такий заклад, де всі відвідувачі та працівники будуть “однаковими” і не будуть почуватися “не такими”. Бо якщо піти у якийсь інши заклад міста, то люди з інвалідністю, на жаль, можуть почувати себе некомфортно”.
Ветеран АТО переконаний, що “сонячні” бармени будуть давати приклад іншим людям, які соромляться чи відчувають невпевненість у собі через свою хворобу. Микола Кравчук каже, що цілком підтримує цю ініціативу, адже це нагадує йому те, як вони Анатолієм Форманюком розпочали власну справу після АТО.
“Ми як відкривали кав’ярню, то подали месидж, що не треба братися за чарку відразу після війни чи кидатися в інші крайнощі. Ми показали, що можна почати заново і жити. Так само і хлопці із синдромом Дауна показують іншим, що діагноз лікаря – це не вирок. Можна працювати і радіти життю”.
У кав’ярні сьогодні працювали хлопці із синдромом Дауна – 20-річний Андрій Мельник та 18-річний Валентин Новосад. Відкрили кав’ярню їхні батьки виключноза власні кошти. Мама одного із хлопців, голова громадської організації батьків дітей із синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку Олени Мельник розповіла, що хлопці зараз навчаються у досвідченої баристи, адже дуже хочуть освоїти цей фах. А тому, є ймовірність, що Андрій та Валентин у майбутньому готуватимуть каву самостійно.
“Я вражена тим, як пройшло відкриття. Багато прийшло відвідувачів, друзів та гостей нас підтримати. Дуже приємно, що таке ставлення до людей із синдромом Дауна і ми давно мріяли про відкриття такої інклюзивної кав’ярні. Ми до цього готувались дуже довго. Мали два проекти по підготовці до правцевлаштування молоді з особливими потребами, де їх вчили”, – коментує Олена.
Зауважимо, що Валентин є студентом Волинського коледжу Національного університету харчових технологій і навчається за спеціальністю “офіціант”, а Андрій здобув освіту фотографа. Обидва хлопці вже мають досвід роботи: перший – місяць стажу офіціантом у кафе “Юлія”, а другий працював у компанії “Тигрес”.
На відкриття “Старого міста” завітало чимало гостей, підтримати та поколядувати до хлопців прийшли вихованці ГО “Реабілітація осіб з інвалідністю “Джерело життя”. Заступник директора громадської організації Алла Антонюк дуже радіє успіхам хлопців і їх батьків, адже сама виховує сина з інвалідністю.
“Вони такі щасливі! Мені дуже подобається це кафе! Тут так затишно, тепло, по-домашньому. Андрій Мельник прийшов, обійняв та запропонував купити каву. Те, що тут працюють хлопці із синдромом Дауна – ще раз підкреслює, що кожна людина має право на реалізацію, незважаючи на діагноз. Вони знають, що потрібні у суспільстві і ніхто не звертає уваги на їх інвалідність. Я дуже радію за те, що мами взялися за те, щоб зробити своїх дітей щасливими і реалізовувати їх. Вони – приклад тим батькам, у яких народжуються діти з інвалідністю, адже вони побачать, що таких синів та доньок можна далі реалізовувати.”
Алла зауважила, що хлопці дуже контактні та відкриті і те, що зробили для них батьки – це одне із найкращих рішень. Адже Андрію та Валентину потрібне спілкування, а не “ув’язнення” вдома через їх діагноз. Жінка зізнається, що теж із радістю влаштувала б у “Старе місто” і свого сина, якби його стан здоров’я дозволив це зробити.
Також на відкриття кав’ярні завітав відомий волинський поет, бард, ветеран АТО та волонтер Юрій Щербик. “Старе місто” – дуже особливе для нього місце, адже він проводив там поетичні презентації та літературні вечори та особисто знає колишніх власників. Чоловік радіє тому, що кав’ярню знову відкрили і каже, що із задоволенням буде приходити сюди на каву.
“Переймався дуже тим кафе. Коли дзнався, що хлопці продають його, то було шкода трохи. Але воно потрапило у хороші руки. Дуже добре, що ця справа буде жити!”
