Андрію, я бачу це інтерв’ю, як свого роду інтерв’ю – знайомство. Представся, будь ласка.
Я – Єдинак Андрій. Відтак, я є трубач, музикант, викладач, відомий усім, як «Луцький кликун».
У моїй голові виникає поліфонія. З одного боку тебе Андрію, пов’язую тебе із кликунством, із іншого боку – учасник гурту «Давня казка».
Мої товариші запропонували спробувати себе у гурті «Давня казка». Відтак, я є останнім, хто приєнався до групи.
Мене привів туди друг дитинства, з яким ми ходили ще у дитсадок. До слова, він також трубач. За долею обставин він поїхав закордон. Отож, у 2014 році я посів його місце серед учасників гурту «Давня казка».
За скільки часу можна опанувати виконанство на трубі?
Чесно кажучи, можна за один урок навчитися грати одну ноту. До прикладу, за рік дитина має можливість самотужки зіграти п’єсу.
Скільки часу ти граєш на трубі?
Граю я з шостого класу. Вочевидь, понад 15 років поєдную своє життя з трубою.
Ти усе життя мріяв стати музикантом?
Хотів і мріяв бути музикантом. Але музика з’явилася на моєму життєвому шляху – випадково. Якось завітав до нашого села ( село Колона, Іваничівський район) вчитель аби набрати музикантів до духового оркестру. Зізнаюсь, тоді я ще не знав нічого про духовий оркестр. Пригадую, що саме в той час мені кортило навчитися грати на фортепіано. І ось майнула думка в голові: «опаную фортепіано»..
Я ж не знав що таке насправді духовий оркестр. Відтак, викладачі перевірили слух. Спочатку грав на баритоні, згодом – на альті, трубі.
Мені опанувати інструменти давалося важко. Я найгірше грав серед усіх учнів. Утім, після академконцерту, мене як «прорвало» і я почав грати…
Відтак, я закінчив музичну школу, згодом – училище. А потім мене чекало навчання у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка.
Який сигнал ти подаєш для слухачів коли кликуєш на вежі Луцького замку?
Перебуваючи на вежі замку я виконую відому пісню Степана Кривенького «Волинь моя, краса моя».
Як відомо, цьогоріч ти підписав угоду спільно з Луцькою міською радою щодо сурміння на вежі Замку Любарта. Розкажи детальніше про це.
Угода передбачає те, що я забов’язаний щодня у будні виконувати ритуал сурміння о 12:00 годині, і у святкові дні – о 18:00.
Незважаючи на погодні умови?
Звісно. Утім, це робота сезонна, яка триває з 6 березня до 14 жовтня.
Тобі імпонує, коли тебе називають «кликуном»?
Подобається, адже це найраща робота у світі.
Як відомо, кликуни знані на теренах Західної України і Європи. Чи переймаєш ти досвід у своїх колег?
Слухав колег. Утім, у них переважає інша роль.
Раніше, кликуни сповіщали людей про певні значущі події, візити послів, гостей міста, про народження дітей, тощо.
З давніх – давен, у них також була місія спостерігати за нічним життям міста. Коли усе місто було зроблено з дерева, і були розташовані ліхтарі з вогню. Відтак, колись саме кликуни заходили у кожні домівки і попереджували про небезпеку щодо використання вогневих ламп, яку міг створити вогонь. До слова, колись кликунів було досить багато у містах. Відтак, вони навіть створювали так звану «перекличку» між собою.
До прикладу, я щоразу перед ритуалом сурміння вигукую слово «Вартую», яке передбачає відгомін переклички.
Цього літа, спільно з ведучою телеканалу 1+1 Соломією Вітвіцькою журналісти ТСН у рамках спецпроекту до 30-річчя незалежності України відвідали Волинь та зняли репортаж про цікаві та визначні місця нашого краю. Крім цього, знімальна група піднялася на вежу Луцького замку та почула єдиного в місті живого кликуна. Які враження переповнювали тебе у той момент?
Було класно. Тим паче, я мав нагоду познайомитися не тільки з Соломією, але й з її братом, який служить у Луцьку. Дуже приємні та щирі люди.
Нині ми знаходимось у громадському місці. Як ти оцінюєш музику в громадських місцях. Стало краще чи гірше?
Звісно, стало краще. Тим паче, російську музику усе дедалі рідше можна почути. Мене нервує російська музика.
Справжній музикант – він або грає, або слухає інших. Скільки часу ти можеш слухати музику вдень і вночі?
Вночі я намагаюсь не слухати музику. Мені імпонують аудіокниги. Полюбляю слухати аудіокниги Кузьми Скрябіна : «Я, Побєда і Берлін» , «Я, Паштєт і армія» і «Місто, в якому не ходять гроші».
Вдень музику слухаю недовго. Усім навіть розповідаю що ненавиджу слухати музику. Утім, деколи кортить.
Як ти сприймаєш критику?
Адекватно ставлюся до критики, приймаю до уваги, усе що говорять. І відповідно роблю певні висновки.
Можливо ти поясниш чому певна пісня чи мелодія «перебуває» в голові та крутиться, як на грамофоні деякий час? Яка мелодія найчастіше «застрягає» у твоїй голові?
Вочевидь, це буває після проведення весіль. Відтак, коли ти граєш на весіллі цілий день і певна пісня «чіпляться до тебе».
У мене подібне було неодноразово. Коли не ти не можеш заснути і серед ночі ти чуєш мелодію у власній голові.
Які світові музиканти тобі імпонують?
Я слухаю різну музику. Полюбляю виконання труба Кріса Ботті.
До слова, раджу послухати. В нього дуже лірична музика. Він грає джаз, блюз, які легко сприймаються.
Як ти вважаєш, чи може тиша бути музичною?
В тишині я можу створювати музику.
Відтак, влучно пригадати відомий перформанс «Тиша 4:33» композитора Джона Кейджа, задум який передбачає що упродовж всього виконання твору учасники ансамблю не утворюють жодних звуків зі своїх інструментів.
До якого рівня в музиці хотілося б досягнути тобі? Яка твоя амбіція?
Я б хотів грати у оркестрі. Це була б чудова ідея, аби у Луцьку функціонував оркестр. Колись були думки створити симфонічний оркестр у місті. Я бажав би аби цей оркестр реалізувався і я туди намагався потрапити.
Скільки часу ти викладаєш у музичній школі?
Четвертий рік.
Яким чином ти знаходиш індивідуальний підхід до учня?
Є різні діти. В кожного учня – свої бажання. Прикро, коли дитина старається, постійно займається, а в неї на жаль нічого не виходить. Але з часом усе приходить, до того хто трудиться.
Чи існує для тебе табу у музиці?
Російські пісні.
Які поради ти можеш надати молодому поколінню, яке пов’язує своє життя з музикою?
Я б хотів порадити зі свого власного досвіду щоб вони займалися музикою, «горіли» тим інструментом, а не грали ігри в телефоні.
Побажання волинянам?
Щоб усі волиняни були здорові, щасливі . Зичу щоб ми жили у мирі, і любили один одного.
АНАСТАСІЯ НІКОЛАЄВА
