Намісник Луцького братського Хресто-Воздвиженського монастиря ігумен Никодим Смілий стверджує, що у людей виникає страх смерті через брак віри та духовного досвіду.
Про це йшлося у програмі «Духовна абетка» на 12 каналі 3 листопада.
«Тілесна смерть передбачає завершення всіх життєвих циклів, функцій організму людини, і тому багато хто із сумом до цього ставиться. Дехто навіть з якимсь катастрофічним почуттям, відчуттям. Про смерть мало хто хоче говорити, тому святі отці закликають: пам’ятай про час смертний, і будеш менше грішити. Багатьох лякає те, що момент смерті непередбачуваний, і ти можеш бути до нього не готовий. Багато хто про це не хоче думати, хоча варто було би», – каже ігумен.
Він каже, що є люди, які навіть не ходять на похорони – вони бояться покійників, самого обряду відспівування, дехто психологічно цього не витримує.
«Це якраз показує, що в людини є панічний страх, і вона його ховає за якимись надуманими аргументами: «я не можу», «я боюся»… Це такий внутрішній протест, бо людина хоче жити вічно і боїться, що в якийсь момент це все закінчиться і доведеться дати відповідь перед Богом… Тільки ті, хто духовно зрілий, хто усвідомлено вірує, сприймають смерть як перехід, як зустріч із Творцем», – запевняє Никодим Смілий.
«Апостол Павло мріяв померти. Багато інших апостолів розуміли, що це все тимчасове, а далі – вічність, перебування з Богом, в Бозі, у благодаті. Апостол так і говорив: для вас добре, щоб я залишився з вами, але для мене краще з’єднатися з Господом. Адже він ніколи не бачив живого Христа, і, напевно, померти – це була його сокровенна мрія, щоб нарешті побачити Того, заради кого він так потрудився», – розповів намісник монастиря.
За його словами, не всі люди мають таке розуміння через брак віри, духовного досвіду, тому у них виникає страх. До того ж людина прив’язується до рідних, близьких, матеріальних речей, і їй здається, що так буде завжди.
