Рік, що минає, безперечно, увійде в історію України. Результати президентських та парламентських виборів кардинально змінили політичний ландшафт у державі. Ми живемо у новій реальності. Але не факт, що ця реальність виявиться якісно відмінною від минулого періоду. Основні політичні актори змінилися. Правила гри – поки що ні. Спробуємо спрогнозувати, чого чекати від наступного року країні, яка більшістю голосів ввірила своє майбутнє «новим обличчям».
Скептики та опоненти Зеленського з наступного дня після його перемоги на виборах запевняли, що новий глава держави дуже швидко продемонструє свою управлінську некомпетентність. Вже восени його рейтинг серйозно обвалиться. А разом з ним і його партії «Слуга народу». Дехто навіть малював апокаліптичні сценарії дострокового завершення повноважень Зеленського через революційні процеси в країні ще до початку 2020 року. Як показав час, такі прогнози виявилися надто песимістичними. Зниження підтримки Володимира Зеленського дійсно має місце. Але його динаміка плавна і надто повільна, щоб стверджувати про обвал чи катастрофу.
Партія «Слуга народу» навпаки демонструє ознаки стабільності. Незважаючи на гучні скандали, її рейтинг досі перевищує 40% за різними соціологічними дослідженнями. Хоча загалом довіра до нового парламенту невисока. Значно слабша народна підтримка в уряді Гончарука. Виходячи з цих даних, можна припустити найбільш ймовірний сценарій розвитку подій в країні.
У 2020 році падіння рейтингу довіри і підтримки Володимира Зеленського триватиме. Але, якщо не станеться жодних катаклізмів політичного та економічного характеру, воно буде повільним і поступовим. Можливо, президенту навіть вдасться час від часу демонструвати позитивну динаміку, або хоча б утримувати свою підтримку на стабільному рівні. Зеленський почуватиметься відносно впевнено не тому, що він такий ефективний і геніальний менеджер. І не через успішні реформи та боротьбу з корупцією. Секрет його успіху у 2020 році визначатиметься акторськими талантами та відсутністю серйозних політичних суперників, які могли б заволодіти прихильністю широких верств українського народу. Тому Зеленський і далі продукуватиме нові яскраві відео, приваблюватиме маси видовищами та обіцянками. Вводитиме в екстаз своєю роллю президента країни. Нехай в цьому всьому майже не буде змісту, але українці люблять видовища і часом не відрізняють кіно та реальність. Тож значна частина населення у 2020 році і далі захоплено спостерігатиме як комік керує державою. Якщо звісно не прилетять «чорні лебеді».
Основні ризики для Зеленського криються у зовнішньополітичній площині. Президент з Кривого Рогу демонструє досить дивну малорійську прихильність та ілюзії щодо відновлення миру і налагодження діалогу з Росією. Для цього глава держави жертвує певними принципами, уникає жорстких слів на адресу Москви і Путіна. Закриває очі на нові й нові факти збройної агресії, смерть українських військових від рук російських окупантів на Донбасі. Погоджується на сумнівні компроміси з Газпромом.
Якби 9 грудня у Парижі Зеленський прийняв російський варіант формули Штайнмаєра, то Україна могла зустріти 2020 рік у стані передреволюційної ситуації. У 2020 році команда Зеленського і далі слідуватиме у фарватері своїх прагнень миру з Росією, які досить тонко межують з миром за будь-яку ціну. Не виключено, що Зеленський так захопиться роллю миротворця, бажанням домовитися з Путіним і повернути Донбас, що може накоїти багато лиха. І провокувати справедливе народне обурення з катастрофічними наслідками для держави і свого політичного майбутнього.
Ще один неприємний сюрприз Зеленський може отримати від економіки. Уже наприкінці 2019 року стає все більш очевидним, що уряд Олексія Гончарука – слабке місце нової влади. Але цей уряд і самого прем’єра урочисто представляв Зеленський. Отже, несе за його роботу повну відповідальність. Між тим, виявилося, що новий Кабмін допускає серйозні провали у роботі. Плани надходження до державного бюджету провалені, що змусило уряд у грудні зупинити виплати за усіма статтями, крім захищених. Дефіцит бюджету зашкалює і за окремими підрахунками сягає 70 млрд гривень. Різке зміцнення курсу гривні викликало неоднозначну реакцію бізнесу і негативно вплинуло на наповнення бюджету. Ряд міністерств працює відверто неефективно, потрапляючи у скандали. Тож у 2020 році є всі шанси перезапуску уряду. Питання лише в тому, кого зроблять цапами-відбувайлами. І чи залишить Зеленський Гончарука на посаді глави оновленого Кабміну.
Відсутність економічного чуда і соціально-економічні проблеми у 2020 році стануть серйозними викликами для влади. Вони безумовно похитнуть її позиції. Питання лише в тому, наскільки. Все залежить від того, чи вдасться у 2020 році уникнути дестабілізації економіки та нормалізувати стан справ з наповненням державної казни. Якщо ні, тоді жодні нові акторські і професійні відео Зеленського не врятують його рейтингів.
Партія «Слуга народу» у 2020 році і далі залишатиметься улюбленицею народних симпатій. Попри відсутність виразної ідеології, різношерсту публіку, багато людей ще довірятиме цій політичній силі, пов’язуючи з нею надії на краще життя. Але внутрішні протиріччя і дефрагментація «слуг народу» у Верховній Раді триватиме. Якщо тенденції стануть неконтрольовані, то у Зеленського можуть виникнути проблеми з монобільшістю у парламенті. Тоді доведеться шукати підтримку і союзників ззовні.
Звісно, до місцевих виборів восени 2020 року рейтинг політичного проєкту «Слуга народу» має трохи здутися. Але не настільки, щоб відмовлятися від боротьби за владу на місцях. Втім, підтримка «слуг народу» дуже тісно пов’язана з підтримкою Зеленського. Впаде його рейтинг – обвалиться і вона. Тому прогнозувати точні відсотки на виборах у жовтні 2020 року важко. Але 25 – 30% ця партія може взяти, якщо невідомі «чорні лебеді» не перевернуть все з ніг на голову.
Успіх Зеленського і його проєкту не був би можливим, якби не відбулася тотальна дискредитація старих політичних еліт України
Успіх Зеленського і його проєкту не був би можливим, якби не відбулася тотальна дискредитація старих політичних еліт України. У 2020 році цей фактор гратиме свою роль у політичному житті. Партіям, які не один рік є гравцями української політики, буде важко вийти за свої невисокі рівні народної підтримки. Щоб досягти електорального прориву, потрібно спочатку досягти зміни сприйняття у свідомості широких верств населення. Лише значні катаклізми та усвідомлення народом того, що Зеленський і його «слуги» виявилися не лише такими ж як і попередники, а й гіршими за них, здатні воскресити рейтинги вже розкручених політичних партій та політиків.
У 2020 році можна очікувати стабільну і відносно високу підтримку проросійських партій, які спираються на досі потужну п’яту колону в Україні, денаціоналізоване русифіковане населення та покровительство Москви. Але Бойку та Медведчуку буде важко вийти за рамки 12 – 15%. Лише негайне повернення Донбасу без тривалого періоду його деокупації та деколонізації суспільної свідомості може подарувати цій силі ще 5 – 7%.
Юлія Тимошенко і її «Батьківщина» традиційно послуговуватиметься соціальною риторикою та вдаватиме з себе палку захисницю усіх знедолених. Можливо, в душі Юлія Володимирівна все ще мріє стати прем’єром за президентства Зеленського. Але просування ним ринку землі та ігнорування її побажань охолодили нещодавні публічні симпатії Тимошенко до нового президента. Втім, їй буде важко наростити рейтинги, які відчутно просіли за останні роки важкої політичної боротьби.
Порошенко, володіючи значним медійним та матеріальним ресурсом, спробує грати роль основного опозиціонера діючій владі. Запозичивши національну риторику, він вдаватиме з себе такого собі батька нації. Але величезний рівень недовіри, накопичений у суспільстві за роки його правління, важким тягарем тягтиме його вниз. Скоріше всього, «Європейська Солідарність» так і балансуватиме у межах 8 – 10% підтримки.
«Голос» Вакарчука не було чутно у 2019 році у стінах парламенту. У наступному році немає підстав сподіватися, що він залунає гучно. Частково це пояснюється невизначеністю політичної позиції наспіх створеної партії і тим, що її лідер Вакарчук фактично не демонструє ознак політичної активності. Крім того, якщо відцентрові тенденції у «Слуг народу» в парламенті посиляться, не виключено, що Зеленський звернеться за підтримкою до Вакарчука.
Націоналісти у 2019 році пережили непрості часи. Спільний похід на вибори показав, що об’єднання усіх націоналістичних сил саме по собі не здатне забезпечити кумулятивний ефект. Крім того, їхні гасла взяли (або вкрали) на озброєння політичні суперники. У 2020 році для «Свободи», яка є основною партією цього спектру, постане непросте питання: яким чином вийти за рамки вузької електоральної ніші у кілька відсотків та перетворитися у загальнонаціональну силу.
Можливо, 2020 рік стане роком остаточного краху проєкту «Самопоміч» на чолі з його лідером Андрієм Садовим. Важко з політичного нокауту буде вийти Анатолію Гриценку та Олегу Ляшку. Не виключено, що українці забудуть, хто такий Ігор Смєшко. Але знову побачать дивні білборди Арсенія Яценюка, який шукатиме шляхів виходу з політичного небуття.
Звісно, 2020 рік може принести нові політичні сюрпризи. Не виключена поява і розкрутка нових політичних проєктів і політичних лідерів. Особливо це актуально напередодні місцевих виборів. Успіх на них окремих політичних сил, в тому числі й нових, може стати несподіванкою та дати поштовх до трансформації політичного ландшафту поЗЕленілої у 2019 році країни.
Місцеві вибори 2020 року, безумовно, стануть однією з головних політичних подій. Вони покажуть реальні настрої населення та хто користується впливом на регіональному рівні. І хто претендуватиме в подальшому на місце у вищій лізі української політики. Ці вибори можуть також стати точкою відліку нової кризи української державності, якщо будуть одночасно проведені на території ДНР і ЛНР. Навіть якщо Росія погодиться на контроль України за державним кордоном на Донбасі, проводити там вибори наступного року з метою інтеграції окупованих територій є небезпечно і недоцільно. Їх результати наперед відомі. А коли свідомість місцевого населення промита роками російської пропаганди, його імплантація в тіло України може привести до фатального ураження всього організму. Незрозуміло тільки, чи усвідомлюють це політичні керманичі держави, які у 2020 році визначатимуть її розвиток.
Петро Герасименко
Читайте наші новини у мережі Facebook
