Легкий вітерець, що ніжно пестить стомлене від літньої спеки обличчя, мальовничі краєвиди, і це все смачно приправлене жартами та розповідями про історію луцького судноплавства. Ні, йдеться не про елітний відпочинок за кордоном. Усім цим можна насолодитися під час прогулянки річкою Стир на комфортабельному катері, не виїжджаючи за межі Луцька, пише ІА Волинські Новини.
Саме в неділю, у День молоді, лучани та гості міста мали змогу розбавити спекотний літній вікенд екскурсією на прогулянковому катері головною водною артерією обласного центру – річкою Стир.
Наша річкова пригода розпочалася із пристані біля будинку знаного волинського скульптора Миколи Голованя.
«То коли будемо плисти?» – запитав хтось із натовпу.
«Ну-ну, судна не плавають, а ходять», – так по-доброму й водночас серйозно зазначив директор річкового порту «Луцьк» Олег Кербалай і додав, щоб пасажири гарненько тримали всі речі та гаджети при собі, бо ж вода речей не вертає!
На воді легенько погойдується катер. Гості поволі заходять на судно. Як і годиться, чоловіки подають руку жінкам.
«Це судно рятувальне. Воно тимчасово здійснює пілотні прогулянкові рейси для того, аби люди більше дізнавалися про річку Стир, ставилися до неї з повагою, не смітили і знали, що цю водну артерію будуть відновлювати й вона приноситиме кошти в громаду. Завдяки такому пілотному проєкту ми показуємо людям, як чистимо річку, чим її чистимо, що тут будуть відновлюватися судноплавні туристичні маршрути. І їх кількість та протяжність буде збільшуватися. За очищення річки відповідає і проводить його міська рада», – з гордістю каже очільник річкового порту.
Як розповіла менеджер Центру туристичної інформації та послуг Луцька Владислава Касянчук, охочих прогулятися Стиром на катері та послухати екскурсію возять двома маршрутами.
«Перший екскурсійний маршрут пролягає річкою Стир з пристані від будинку скульптора Голованя у напрямку Київського майдану. Ми пливемо аж до нього, оминаючи синагогу, монастир домініканів, пропливаємо парк, понтони і потім розвертаємось та повертаємося до Голованя. Другий маршрут – у напрямку ЖК «Яровиця». Проходимо мости через Стир на вулиці Ковельській та на Шевченка (міст Бена), річковий порт. Річковий порт у Луцьку – це вже історія не лише минулого, а й сучасного судноплавства, яке відновили. За мостом Бена починається більше вантажна річка – вона ширша і глибша. Виходить, що наш річковий порт відновлює роботу. Поки що в порту є катер «Характерник», баржі й понтони.
Все це можна побачити на власні очі під час екскурсії. І будемо рухатися маршрутом до вулиці Стрілецької та назад», – каже Владислава.
Тим часом увімкнули двигун і судно відчалило від берега. Окрім того, що в неділю відзначали День молоді, 27 червня – ще й День рибалки. І треба сказати, що луцькі любителі риболовлі масово вийшли на «робочі місця» – із сім’ями, друзями та в гордій самотності.
На диво, водне плесо Стиру виявилося чистим і спокійним. Ближче до берега вода всіяна квітами глечиків жовтих, над якими пурхають синьо-чорні бабки. Вони й називаються цікаво – красуня-діва (Calopteryx virgo).
Владислава розпочала екскурсію із розповіді, власне, про річку Стир.
Вона зазначила, що права притока Прип’яті – річка Стир – протікає через Львівську, Волинську та Рівненську області й Білорусь. Її виток починається у селі Видри Львівської області. Має багату флору та фауну. У проточних водах річки мешкають 32 види риб та один вид круглоротих (поодинокі екземпляри міноги української трапляються поблизу села Торговиця Млинівського району).
«І вужики, – усміхається екскурсоводка Владислава. – Раніше люди плавали Стиром на човнах-довбанках, виготовлених з цільного стовбура дерева. Їх довжина становила близько трьох метрів і більше, адже човен виготовляли під зріст весляра. А з XI століття на річці Стир з’явилися нові судна – ком’яги. Це – більші, вантажні судна, якими керували кілька осіб. Їх довжина могла сягати 25 метрів, а ширина – 10. Ці човни були більше для вантажного перевезення – ними із Прикарпаття до Києва возили сіль».
Окрім того, дівчина розповіла, що саме річкою Стир доправляли матеріали для будівництва Луцького замку, який раніше був оточений ровом з водою. А ось на місці, де нині розташований ресторан «Корона Вітовта», була пристань.
Натомість під мостом на нинішньому майдані Братський міст була переправа через річку Глушець, якої вже нема. Саме тут була розташована торгова пристань.
Зі слів Владислави, була в Луцьку і військова пристань – в районі старого вокзалу на теперішній вулиці Стрілецькій. Щоправда, нині від неї залишилась лише стіна, яку, до слова, також видно із катера.
Прогулянка головною водною артерією Луцька не залишила відвідувачів байдужими.
«Враження від екскурсії чудові. Прохолодний подих свіжого вітерцю… Навкруг зелень і дерева. Дуже гарна й чиста річка. Ми йшли сьогодні не звичним, а трошки зміненим маршрутом. Пішли вниз по Набережній до житлового масиву Яровиця. Далі розверталися. Нам показали місце, де у майбутньому буде розвиватися вантажне судноплавство – там широка заплава, достатньо велика глибина і, на диво, чиста вода. А ще дуже сподобалося, коли люди із мосту махали нам руками, вітаючи», – ділиться враженнями лучанка Тетяна Марутяк.
З вітерцем покататися на хвилях Стиру із міста Корець, що в Рівненській області, разом із синами – шестирічним Арсеном та десятирічним Владом – приїхала до Луцька й Ольга Гіжецька. Каже, що любить місто з дитинства, бо мама – родом із Волині.
«Щоліта я приїздила сюди. Такий водний маршрут побачила вперше. Вразили мальовничі краєвиди. Дізналася багато про походження річки Стир, про історичні факти. Було надзвичайно цікаво! Привела сюди своїх дітей, і їм теж сподобалося. Поїздка на катері дуже розслабляє, надихає. У майбутньому будемо відкривати для себе нові маршрути, і не один раз. Обов’язково братиму з собою дітей, аби вони таким чином знайомилися з історією древнього і славного міста Луцька», – каже Ольга.
Насамкінець директор річкового порту Олег Кербалай обмовився, що найближчим часом судноплавство у Луцьку буде стрімко розвиватися, а найближчим часом головною річкою Луцька знову курсуватимуть вантажні баржі.
Вікторія СЕМЕНЮК
Фото автора та Олександра ГАВРИЛЮКА
