19 червня минає два роки, як у Іванівці на Одещині знайшли вбитою 11-річну Дарину Лук’яненко. Її шукали шість діб після того, як пішла на танцювальний гурток у школу і зникла.
Тіло виявили у вигрібній ямі туалету у дворі підприємців Тарасових. Єдиний підозрюваний – молодший син підприємців, Микола. Зараз йому 24 роки. Зізнався, злочин планував. Хотів дівчинку зґвалтувати. Тому заманив у двір і накинуся. Даринка пручалася, Тарасов душив її, поки не знепритомніла. Зґвалтувати не зміг “через фізичну неспроможність” – описано в протоколі допиту. Вирішив убити дівчинку. Перерізав їй сонну артерію. Щоб кров не розбризкувалася, одягнув на голову пакет. А тоді, щоб приховати сліди злочину, прив’язав каміння до ніг і кинув тіло у яму.
Шукали Дарину понад пів тисячі людей. Микола зі своєю матір’ю Марією теж були серед них. Собака пошуківців одразу привів до двору Тарасових. У них двічі обшуки проводили. Однак знайти тіло вдалося лише після третього.
За кілька днів пошуків усі усвідомлювали, що шукають тіло. Однак все ж сподівалися на диво. Ті дні були пеклом для всіх. У першу чергу – для батьків, пригадує Сергій Крайм. На той час очолював волонтерську групу “Кращі люди Одеси”. Брав участь у пошуках Дарини.
“Наш собака тоді привів до сусіднього з ними двору. Поговорили з жінкою. Казала, що крик не чула, направила до Миколи. Я колись працював у міліції. При розмові відчув, що бреше і він, і та жінка. Сказав про це слідчим. Під час перших двох допитів хлопець йшов у відказ. Коли до нього прийшли втретє з обшуком, усе розповів і показав, де заховав тіло. Для батьків, та й для всіх було б легше, аби і Даринку, і вбивцю знайшли раніше”, – розповів Gazeta.ua Сергій.
Місцеві погрожували вчинити самосуд над Миколою та його родиною. Тому підозрюваного терміново вивезли до Одеси. Вирок йому оголосили 21 січня цього року – дали 15 років в’язниці замість довічного, як того вимагало обвинувачення та адвокат Лук’яненків. Батьки Тарасова мали виїхати із селища одразу після закінчення слідчих дій, але не зробили цього. І загалом життя в селищі не змінилося за два роки, додає Крайм.
“Люди живуть, як жили. І діти самі вулицями ходять. Це ж спочатку всі були налякані, дітей не відпускали. А з часом страх притупляється. Лук’яненків дуже шкода. Тримаю контакт із сестрою Дарини, з батьком. Сестра молода, вона трохи оговталася. Хоча так і не зіграла заплановане ще до трагедії весілля. Батьків добряче це горе підкосило. Матір довгий час взагалі не залишали одну. Здається, вона так і не вийшла з того ступору. Сергій, чоловік, її усіляко підтримує. Ятка їхня є на базарі. Працюють. А от Тарасових – вигнали. Нікуди з селища вони не виїхали, хоча обіцяли. З дому щось там торгують. Їздять по інших селах”, – каже Сергій.
Останні півтора року займається адвокатурою. Лук’яненки кликали його в справу, коли захворів основний адвокат. То ж йому відомо, що судовий розгляд справи зрушився з місця, коли Тарасов провину признав. Тоді процес пішов швидше. Інакше б справу слухали ще рік чи більше. Щодо вироку – теж має свою думку.
“З точки зору людської – так, мав би все життя сидіти у в’язниці. З точки зору юриспунденції – вирок обґрунтований. І Лук’яненки його прийняли. Касацію не подаватимуть – бо вже не вірять у правосуддя”, – говорить Крайм.
Gazeta.ua хотіла розпитати голову Іванківської ОТГ Віктора Лобача про життя в селищі після трагедії. З невідомих причин він на розмову не погодився. Із його повідомлень в соцмережах відомо, що 2019-го жителі селища увічнили пам’ять трагічно загиблої дівчинки і висадили на центральній алеї, при вході у міський сквер, ялину. Однокласники Дарини тоді розповідали, що вона дуже любила гуляти в цьому сквері. Біля ялинки мали встановити меморіальний гранітний камінь і на ньому викарбувати, на честь кого посаджена ялина, коли і ким.
Також у селищі встановили пам’ятник убитій дівчинці. Скульптура білого кольору. Вона у вигляді дівчинки-ангела, яка тримає у руках кошик квітів.
13 червня 2019-го 11-річна Дарина Лук’яненко близько 14:00 вийшла із місцевого ринку Привоз, де працює її мати. Поспішала на танцювальний гурток до школи — майже за кілометр. Місцеві розповідали, бачили, як Дарина йшла вулицею і знімала на телефон відео. Тоді почули моторошний протяжний крик – якраз поряд із будинком Тарасових. Далі її сліди обривалися. Дарину цілодобово шукали півтисячі людей: поліцейські, нацгвардійці, рятувальники, волонтери. Перевіряли занедбані будинки, лісосмуги, поля, водойми і навіть свіжі могили. Водолази шукали дитину на воді та під водою. Пошуки велися і з повітря. На в’їздах у селищі працювали пости поліції, перевіряли кожне авто.
