Житель Луцька Касян Андрійович Ойцюсь – солдат останнього військового призову. Він навіть не здогадувався, що у 90 років йому доведеться іти на ще один фронт, тільки цього разу – бороться з коронавірусом.
Про це пише Вісник.
У 1944-му, коли Касяна Ойцюся було лиш 17 років, як і багатьох волинян, призвали на фронт. Чоловік розповідає, що він одразу потрапив у запасний полк, де юних солдатів вчили воювати. Касян стояв спочатку у Казані, потім у Рязані.
Коли 9 травня 1945 року нам повідомили про перемогу, хлопців кинули на Далекий Схід, де тривали бої з японською армією.
«Привезли нас спочатку у Монголію, а потім у Маньчжурію. Я був другим номером біля кулемета. 45–46 патронів випустив – і перезарядка. Бували такі дні, що думав, там і ляжемо. Випадали і спокійніші. Японці перестають стріляти – і ми перестаємо. Б’ють по нас – ми по них лупимо. Усі розуміли, що війна закінчується, і хотіли повернутися додому живими» – розповідає ветеран.
Після війни Касян Андрійович 50 років працював водієм у будівельній організації. Одружився та має двох доньок. Марія з дочкою і сином живуть у Канаді. А Касяна Андрійовича доглядає інша дочка – Галина.Турбується про нього та здмухує пилинки. У такому поважному віці і болячки не оминають його стороною. А у квітні ветеран захворів на ковід.
«Така та зараза – зразу пневмонія взялася. Дякую нашому сімейному лікарю з 1-ї поліклініки Марії Богородецькій. Дуже оперативно спрацювала. Нас з татом доправили у відділення в Боголюби. Якраз пік захворювань був. Так багато людей повмирало і такі молоді – 38, 47 років… Привезли дідуся 95 років. Він лежав у сорочці з медалями і ветеранськими колодками. Через три дні помер. Війну пройшов, а коронавірус не переміг», – розповідає дочка Галина.
Касяна Андрійовича якраз перед травневих святами виписали з лікарні. Сьогодні ветеран вдома. Дочка Галина наголошує, що це все завдяки медикам.
«Якщо хто не вірить у коронавірус, поїдьте у Боголюби і подивіться, що там робиться. Як медики працюють! Це друга передова. І я не перебільшую. Олег Яковенко прекрасно організував роботу відділення. Спеціалісти там найкращі. А санітарочки! Працюють, як бджілки. Медсестри як метелики літають: там вколола, там температуру поміряла. Люди, бережіться! Не дай Бог нікому туди потрапити. Це так важко. Моліться Господу, щоб та біда відвернулася», – додає дочка.
