«Наприкінці березня ми цілою сім’єю захворіли на COVID-19, – каже Арсен Петрик. – У тата трималася температура, і нам порадили покласти його в лікарню, в Боголюби, оскільки там хороші спеціалісти. 31 березня тата завезли в лікарню. Він вийшов своїми ногами. Було в нього більш-менш все добре. Він посміхався, його забрали в машину й повезли в лікарню. Як тільки він прибув, то потрапив на третій поверх. Йому призначили там кисневу маску, в якій він мав бути і вдень, і вночі. Там же йому призначили антибіотики і прокапували його. Щодо ліків, нам нічого не повідомляли. Ми питали, чи потрібно, можливо, щось докупити. Вони казали, що в них все є, що нічого не потрібно. Потім замість крапельниці вже якісь ін’єкції були. Про те, що це за ін’єкції, нам не повідомляли».
«Мій тато мав ще жити і жити», – лучанин звинувачує лікарів у смерті батька
Лучанин Арсен Петрик звинувачує лікарів ковідного госпіталю Волинської обласної лікарні в недбальстві, що призвело до смерті його 53-річного батька Володимира Петрика. Абсолютно здоровий чоловік, який не курив, не зловживав спиртним, помер, як вважає його син, через недогляд.
Про це Арсен розповів в ефірі Громадського Інтерактивного Телебачення.
Коли Володимир Петрик поступив у лікарню, йому казали лікарі, що за 5-7 днів він одужає, і його зможуть виписати. Далі пряма мова Арсена Петрика:
«Вже 2 квітня татові стало трохи гірше. Він почав скаржитися, що в нього під час кашлю йшла кров. Перед тим йому зробили КТ (компֹ’ютерна томографія – ред.), яка показала, що в нього 45 відсотків легень уражених.
Він почав дзвонити нам і скаржитися, що в нього кашель. Взагалі, до нього в лікарні нікому не було діла. Він, коли нам двзвонив, розказував, що лікарі приходять до нього, він їм скаржаться – вони на нього не звертають уваги. Вони не хочуть реагувати на це.
Ми намагалися всіма силами достукатись до лікарів, щоб вони щось робили. Наступного дня приходить пані Скальська (Наталія Скальська – медична директорка ковідного госпіталю – ред.) і починає кричати моєму татові, що він панікер, що в неї є люди в набагато гіршому стані, що в них по 70-80 відсотків ураження легень, а в мого тата так – 45 відсотків – це нічого такого.
Після того мій тато вже так не жалівся через те, що вона на нього накричала.
Ніхто його не слухав взагалі. Там були різні лікарі: хірурги, ендокринологи, які взагалі не можуть навіть послухати. Лише в неділю прийшов єдиний лікар Слободян, який послухав. За весь час він тільки два рази його послухав. Тобто за весь час, коли мій тато був у лікарні, його слухали два рази, і це був один лікар, коли в нього випадало чергування. Інші не могли послухати, вони могли лише поміряти сатурацію – і все. Давали маску, щоб він дихав.
У п’ятницю, 9 квітня, йому скасовують антибіотик. Тому що, згідно з протоколом, вже 10 днів пройшло, і мають скасовувати. Це притому, що мій тато вже без маски не може. А 13 квітня тата поклали в реанімацію.
Взагалі, до реанімації я жодних претензій не маю. Тому що вони робили все, що могли, щоб врятувати мого тата. Він вже прийшов у дуже важкому стані в реанімацію. Там вже потім був апарат ШВЛ (штучної вентиляції легень – ред.) і трахостома. Але врятувати мого тата, на жаль, не змогли, і 24 квітня тато помер.
Я вважаю, що це була помилка лікарів, до яких він поступив. Тому що він прийшов на своїх ногах, побічних захворювань в нього не було. Він ніколи не курив і не пив. Тобто тато мій мав ще жити і жити. Вони, по суті, його добили. Вони не зробили нічого, щоб допомогти йому вилікуватись.
Вони казали, що через тиждень він випишеться. Але, як бачите, ось…
Потрапити туди жодної можливості не було. Якби хоча б моїй мамі дозволили бути біля тата, вона б домоглася нормального лікування. Ми говорили, що моя мама вже перехворіла коронавірусом. Чому вона не може бути біля батька? Вони ж не тільки не дозвлоляли приходити родичам, але й не повідомляли, які ліки застосовують.
Родичі, мама намагалися тримати якийсь зв’язок і через лікарів дізнавалися якісь подробиці про мого тата.
У тому відділенні, де тато лежав, не було нормальних спеціалістів. Туди люди приїжджають, я вважаю, лише за грошима. Тому що коронавірусне відділення – там більше доплачують.
Я вважаю, що це просто їм вигідно, щоб було більше важкохворих, тому що більше грошей їм буде капати на рахунок. Тобто вони думають лише про гроші, а не про людей. Їм байдуже людські здоров’я та життя. Вони думають лише про своє збагачення.
В реанімації тато пробув з 13-го до 24 квітня. А 24 о 5-й ранку констатували смерть. Батько помер від того, що в нього згоріли легені. В нього органи всі інші функціонували.
Лікарям під час пандемії вигідно все списати по документах на коронавірус. Тобто ніяк неможливо через суд їх звинуватити. Звертатися до них – вони ігнорують повністю».
Уже після виходу в ефір і оприлюднення запису розмови в YouTube Наталія Скальська, медична директорка ковідного госпіталю Волинської обласної клінічної лікарні, відреагувала на звинувачення в коментарі під відео.
Ось її коментар:
«1- Скальська не веде хворих і не була лікуючим лікарем даного пацієнта, а здійснює огляд важких хворих, яких подають лікарі.
2- родичі не спілкувались з лікарями відділення, опитані всі зміни.
3- звідки у родичів впевненість, що саме я вела цього пацієнта, не знаю.
4- хворий на час перебування в 3 відділенні мав сатурацію 99-91.
5- стан хворого погіршився різко в ніч з 12.04 на 13.04, і хворий відразу був переведений в реанімацію 13.04 зранку.
6- в відділенні 3 працюють 4 терапевта , 2 кардіолога , ендокринолог, хірург і уролог.
7- хворий, як і всі інші, оглядався тричі на добу, у всіх відділеннях лікарі працюють по змінах двоє на зміні доба через три.
8- за час перебування хворого в відділенні 3 зроблено ЕКГ двічі, круглодобовий холтер ЕКГ, ЕХОКс двічі, КТ легень, знімки рентген в динаміці – всього 4, аналізи моніторинг постійний кожних 3 дні, консультований кардіологом ендокринологом , торакальним хірургом двічі.
9- у хворого мала місце супутня патологія – це гіпертонічна хвороба і цукровий діабет, тому він і оглядався кардіологом і ендокринологом .
10- лікування в повному обсязі отримував згідно з протоколом , безкоштовно і з урахуванням супутньої патології .
11- ніхто на нього не кричав, а його просили заспокоїтись, тому що при ковіді у багатьох хворих мають місце і депресивні стани, і панічні атаки, і навіть психози. Це прояви ковідного ураження нервової системи , що загальновідомо в усьому світі, і, на жаль, ці стани являються дуже небезпечними в прогнозі перебігу захворювання .
11- передбачити перебіг захворювання у наших хворих дуже складно, часто виникають ускладнення миттєво, такі як тромбоемболіі легеневої артерії, пневмоторакс, навіть гострі порушення мозкового кровообігу і інфаркти, тому у складі госпіталю працюють лікарі різних спеціальностей, в тому числі і хірурги, які при потребі навіть оперують хворих з ковідом там же.
12- робота персоналу надзвичайно важка, ми вже рік практично постійно живемо в стані постійного стресу і тому дуже прикро і образливо чути такі слова, тим більше, що в госпіталі лікуються люди з цілої області з важким перебігом, пролікованих більш ніж 2500 пацієнтів. Колектив працює з 13.04, це люди, які туди прийшли згідно з наказом, коли ще ніяких доплат не було, і ніхто ні разу не злякався і не ховався за чужими спинами.
Чому родичі вирішили , що їхнього тата не лікували? На якій підставі ці звинувачення? Чому в відділенні жоден з вісьми ординаторів не вказує , що родичі дзвонили? Звідки вся ця інформація з прізвищами? Питань багато. Телефон відділення, як і всі інші, в госпіталі доступні 24 години, і ординатори постійно дають інформацію родичам всіх пацієнтів щодо перебігу захворювання і лікування, але, наголошую, близьким родичам, а не пацієнтам. Колектив співчуває даній родині в їхньому горі, але в даному випадку звинувачення на адресу лікарів не зрозуміло звідки взяті. На жаль, ковід дуже складне і підступне захворювання, і перебіг його у цій хвилі надзвичайно важкий і не передбачуваний, ускладнення можуть виникнути як на початку захворювання, так і в більш пізні терміни, і не завжди це залежить від лікарів».
Арсен Петрик на цей допис відповів:
«Пані Скальська, мама намагалася додзвонитися до вас неодноразово. І ви знали, що вона вам телефонувала. Спілкувалися з лікарем Слободяном, єдиним, хто слухав тата (це було двічі за весь час). Цікаво, хто призначав і відміняв препарати. Тато, поки був у відділенні, нам щодня дзвонив і і розповідав про свій стан. ЕКГ – це, звісно, добре. Тільки, чому хворого із запаленням легень не слухають, як в інфекційній лікарні? Панікером і хворим середньої важкості обізвали саме ви його, і ви це прекрасно знаєте, і знаєте, кому це казали. І про те, що у вас лежать важкі хворі з 70-80% ви теж казали, і не тільки татові. В лікарні два дні ставили крапельниці, потім призначили ін’єкції з невідомим антибіотиком. Листка призначення на дверях не було, щоб тато нам про це сказав. Я думаю, що ви знаєте, як лікувати запалення, знає Данилкова М. Можна було зробити аналіз на резистентність, щоб перевірити дію препаратів? Тато не міг дихати без маски, ви просто відмінили антибіотик, бо 10 днів минуло. Чому не зробили КТ 8-9 квітня, щоб пересвідчитися, чи дієве лікування. А рентген, ви теж прекрасно знаєте, коли робили, коли настало конкретне погіршення і вже не було можливості зробити КТ, прекрасно знаєте і про всі огляди. Якщо тричі ходили лікарі, як же вони не помітили погіршення? Лише додавали тиск в кисневій масці, щоб підвищити сатурацію та сказали лежати на животі з тією ж метою? Скарги на кров під час кашлю, на булькання рідини в руці (підшкірна емфізема), печію в грудях, горлі. Скаржитися властиво хворим у депресивному стані? Ви ж йому зараз це приписуєте. У нього не було психозу, йому було погано! Це не привід оглянути ретельніше хворого? Цукор – він не був на інсуліні, 10 – це невеликий показник для хворих на ковід, тому лікуванню властиве підвищення цукру. Протокол супер, але якщо лікування не допомагає, можливо, варто змінити його і сказати рідним, щоб купили ліки? І погіршення почалося не з 12 на 13, а з 9 на 10, коли відмінили антибіотик і піднялася температура. З таракальним спілкувалися, і з реаніматологами постійно. Просто у відділенні було упущено час, і ви це знаєте. Ніколи в нашій країні лікар не буде винним. Як я і писав раніше, спишете все на вірус. (Так, переплутав ви не були лікуючим лікарем батька, але я знаю, що ви контролювали ситуацію.)»