В Україні померли майже 90 відсотків хворих на COVID-19 у важкому стані, які були підключені до апаратів ШВЛ. З чим пов’язана така висока смертність?
На початку пандемії коронавірусу забезпечення лікарень апаратами штучної вентиляції легенів (ШВЛ) було одним з найпріоритетніших завдань української медичної системи. Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), місцева влада, волонтери, благодійники шукали ці апарати по всьому світу, закуповуючи за ажіотажними на той момент цінами, аби встановити їх у відділеннях інтенсивної терапії для рятування тяжкохворих на COVID-19. Нині, за даними МОЗ, в українських лікарнях встановлено 6165 апаратів ШВЛ.
Тим не менш, 9 з 10 пацієнтів в Україні, які були підключені до апарату ШВЛ під час лікування COVID-19, померли. Це виходить із нещодавнього дослідження робочої групи математичного моделювання проблем, пов’язаних з епідемією коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні, створеної при Інституті проблем математичних машин і систем НАН України. За даними науковців, станом на 1 березня 2021 року від початку пандемії COVID-19 на ШВЛ перебувало загалом 8446 пацієнтів, з яких померли 7479, або 89 відсотків.
ШВЛ – апарат останньої надії
Торакальний хірург і пульмонолог із Київського медуніверситету Євген Симонець пов’язує високу смертність із тим, що до ШВЛ підключають лише пацієнтів із дуже важким перебігом коронавірусної хвороби. За словами медика, до апаратів ШВЛ пацієнтів підключають тільки тоді, коли вичерпані інші методи допомоги, які застосовують для лікування пневмонії. “На ШВЛ переводять вкрай важких хворих, коли вже не вдається наситити киснем організм звичайними методами, такими як дихальна гімнастика чи киснева терапія. Це апарат останньої надії. Саме тому тут така висока летальність”, – каже Євген Симонець.
Крім того, на його думку, пандемія COVID-19 показала прорахунки української медичної реформи. Симонець вважає, що сімейні лікарі, що з’явилися внаслідок реформи, не виконують у повному обсязі свою функцію, яка полягає в тому, аби рано виявляти і вчасно та адекватно реагувати на погіршення стану пацієнтів з коронавірусом. До того ж, за свідченням пульмонолога, останнім часом українці почали легковажно ставитися до COVID-19, нехтують професійною меддопомогою і, як наслідок, звертаються до лікарів лише у дуже важкому стані, коли медики навіть за наявності сучасного обладнання виявляються безсилими.
За його словами, українські протоколи, які передбачають застосування ШВЛ у хворих з COVID-19, є аналогічними до західноєвропейських, і українські лікарі роблять все можливе, аби врятувати кожного важкохворого. “Останній випадок: хлопець 29 років вижив завдяки ШВЛ. А без цього апарату міг би відразу помер”, – відзначає анестезіолог. Окрім цього, Дубров зауважує, що закуплені апарати ШВЛ застосовуються не тільки під час лікування COVID-19, а й рятують життя пацієнтів з іншими хворобами.
Висока летальність на ШВЛ – не лише в Україні
При цьому Дубров каже, що регулярно спілкується з анастезіологами та іншими лікарями, які надають допомогу хворим на COVID-19 в інших країнах Європи, і там статистика смертності пацієнтів, які перебували на ШВЛ, ненабагато краща за українську. Дубров наводить приклад Польщі, де летальність пацієнтів з COVID-19 у палатах інтенсивної терапії становить близько 70 відсотків. У Німеччині репрезентативний аналіз лікування застрахованих в одній із великих лікарняних кас хворих на COVID-19, проведений, щоправда, ще навесні 2020 року, засвідчив, що смертність пацієнтів, підключених до апарату штучної вентиляції легенів, становила 53 відсотки.
