Очільник волинського осередку «Солідарності» Іван Мирка вдруге захворів на COVID-19. Лучанин зізнається, що цього разу хвороба проявляється по-іншому.
Про це він повідомив на своїй фейсбук-сторінці, – пише Таблоїд Волині.
«Ковід вдруге, або Я хочу, щоб Ви це прочитали!
Мета допису в тому, щоб поділитися з вами фактами, щоб зрозуміли – нам прийдеться з цим жити і працювати, а не закритися і чекати повного п…ца економіки і тисячі смертей. Додане фото контрастує і показує наше відношення до карантину.
Опишу це з такими порівняльними етапами:
1. зараження
2. я – носій
3. перебіг хвороби
4. видужання
5. ускладнення
6. післясмак
– Зараження
Якщо порівняти перший і другий раз, то вони абсолютно відрізняються, але суть та сама. Зараження від такого собі суперносія. Того, що і гадки не має про те, що вже хворий/заразний.
Перше відбулось як по книжці. У червні 2020 року. Ми строго дотримувалися карантину. Страх підтримував дисципліну. ЖОДНОГО контакту. Модні респіратори для магазину, заправки й т.д. та купа всього іншого. Але варто було одній близькій людині інфікуватися від суперносія і випадково моя донька стала для нас джерелом. Інфікувалися/заразилися усі.
Друге зараження я ніби сам шукав. Проте я уникав приміщень. Здоровкався за руку, бо дехто сварився: “не будь, як цьой.” Потім я з респіратора перейшов на тканинні маски. І точно зафіксував 2 випадки тісного контакту в приміщені з хворим на високо ймовірно ковід, у серпні й жовтні. Імунітет спасав. Але тільки до кінця лютого 2021 року. Так, перевірив на собі імунітет 6-7 місяців.
– Я – носій
Першого разу, до появи перших симптомів в моєї доньки від часу зустрічі з суперносієм пройшло десь 5 днів. Ще 3 дні й захворіли всі. І тут спрацював наш домашній карантинний режим і ми НІКОГО не заразили. Ми не стали суперносіями. І ми це точно знаємо.
Другого разу я не можу стверджувати від кого заразився. І уяви не маю скількох міг заразити. Тільки припущення. Чому? Бо другий раз абсолютно інший по перебігу і тривалості всіх фаз. Бо інший карантинний стан в державі. Бо я вештався всюди по роботі хоч і в масці. Бо мій імунітет таки щось там ще пам’ятав. І мої близькі так само. Школа, робота, магазини, фітнесклуби, музика, кав’ярні і т.д. Проте відхворівши “на ногах” з нирками, а потім аж відчувши грипозний стан. ми всі закрилися. Я думаю, що тоді як боліли нирки я вже міг заражати людей, але не можу цього стверджувати чи доказати. Бо біль нирок – не ознака ковіду. Але тепер я по-іншому дивлюсь на тих, хто шмаркає і вештається. Рррррррр.
– Перебіг хвороби
Всіх описувати не буду. Але ось основні симптоми: хто кашляв, в кого нирки боліли, в когось температура була, в когось пропадав нюх/смак, в когось боліли/горіли суглоби, боліло в грудях. Та й в часі дії симптомів ми всі різні.
Найтяжче, але слава Богу без запалення, далось доньці. Найлегше сину, він просто був носієм, мабуть. Дружина сильно кашляла. У мене була сильна ломка, одна тяжка ніч, втрата нюху/смаку, зникла алергія, так АБСОЛЮТНО ЗНИКЛА АЛЕРГІЯ (гггг з приємного, я порадував себе досхочу пивом 2 тижні, жодних пчихів, набряків, свербіння очей, плям на лиці), не було сил, спонтанне різке потовиділення, жодної температури.
І тільки переживання за доньку засмучували мене. А так для мене то не було тяжко. Для доньки тривало місяць. Дружина і син нюх не втрачали. Помітили ми при смішних обставинах. І тренували нюх на сирах сировара Митька.
Цього другого разу все не так. Щоранку прокидаюся побитим, до обіду я ніби виздоровлю, а на вечір бере по повній.
У мене схопили нирки, так сильно, що не міг лежати. І така ніби легкий біль/печія в горлі/носі на котру я ніколи не зважаю, прополоскав і все. Тиждень проходив з тими нирками. Полегшення на пару днів. Температура, так само як і вперше, впала до 36. Одну ніч була ледь 37. Смак і нюх не втратив, але гостроти не відчуваю – цибулю, перець червоний. Голова як баняк вже який день. Сильно горять суглоби ніг. На ніч ніби всі симптоми одночасно накидаються на тебе. Другий раз на порядок тяжчий.
Дружина починає кашляти, температурити, не вставати з ліжка. Ми ізолювалися. Вона робить тест, він позитивний. Тоді йду і здаю я. Процедура швидка і лоскотна. Цього разу дружина втратила нюх/смак. Кашель і загальний стан на порядок тяжчий.
Діти дивляться на нас і в шоці. Їм наразі ніц.
– Видужання
Я не знаю, коли я видужав першого разу. Але можна вважати день, коли вернулась алергія. Проте донька хворіла місяць, а потім ще довга дієта у всіх. Просто було літо і ми насолоджувалися безлюдним червневим Світязем. Потім робота, робота і ще раз робота.
Я переконаний, що мій спорт і хороше харчування, алергія дало ковіду доброго підсрачника. Але то така собі думка, донька ж отримала сповна.
Наразі я ще не видужав, пишу текст і ще хворію.
– Ускладнення.
Не маю права і бажання розповідати все, тут і так досить інфи особистої.
Одне скажу – організм діяв аномально. Спільне ускладнення це нирки. Власний приклад – запалення лімфовузлів. Тиждень на антибіотиках. Полегшення. Рецидив і знову тиждень на антибіотиках.
В повторному випадку все почалось з ускладнень, а потім ломка і типу грипозний стан. Але він інший. Шум у вухах дістав. Не знаю що буде далі, але я поступово виклигую і про ускладнення, не дай Боже, але ще напишу.
– Післясмак
У мене якесь чудо відбулось з нюхом після першого разу. Я всюди чую запах давно викурених сигарет. Смажіння, копчені ковбаси, чіпси, риба та різні продукти я відчуваю з фантомним запахом сигаретного диму. Це бісить. І нирки, на які починаю зважати. Друзі підколюють, що то просто 40+.
Цей “донюх” зник як я захворів вдруге. А післясмак, мабуть, буде більш філософський.
Переживши це все, хоч і не так солодко, як описав. Бо направду все було не так просто і не так легко, але і не так страшно. Та тенденція дає зрозуміти, що третій раз може бути ще набагато гірший. Отож, переживши це, я ствердно розумію, що не вдасться перечекати епідемію. Ми мусимо її побороти своїм новим способом життя. Новим способом бізнесу, новим політичним життям. І добре спланованим вакцинуванням в межах того короткого часу – половини одного року.
Все залежить від людей. Від їх доброчесності й свідомості. А люди, що виконують функції держави мають ще виконати три завдання: рятувати, вакцинувати, і дозволити бізнесу працювати за новими правилами, а не просто безпорадно забороняти.
Привітики Вам з ізоляції, будьте здорові та не стресуйте!».